А як було б? Непрофесійно, неетично, підставою для звільнення? Ні, цього не буде. Він ніяк не міг це від мене приховати. Я бачила б щось, зауважила б щось, чи не так? І тоді я подумала про те, який він був тоді, коли я побачила його вперше: він стояв на березі затону, Нел Ебботт лежала біля його ніг, а він схилив голову, наче молився за неї. Його очі сльозилися, його руки тремтіли, ця розгубленість, цей смуток… Але це ж він матір згадав, чи не так?
Луїза й далі мовчки складала книжки в коробки.
— Послухайте, — сказала я гучно, щоб привернути її увагу. — Якщо вам відомо, що є якийсь зв’язок між Шоном і Нел, то…
— Я такого не казала, — мовила вона, дивлячись мені просто у вічі. — Я нічого подібного не казала. Шон Таунсенд хороший чоловік. — Вона звелася на ноги.
— А тепер у мене багато справ, детективе. Я думаю, що вам, напевно, треба йти.
ШонЗадні двері лишилися відчинені, сказав офіцер на місці злочину. Не просто незамкнені, а відчинені. Коли я увійшов, то відчув запах заліза. Келлі Бакен уже була на місці, розмовляла зі спеціалістами з речових доказів; вона спитала мене про щось, але я не слухав, бо чув дещо інше: тваринне скавчання.
— Тихо, — сказав я. — Слухайте.
— Будинок обшукали, сер, — сказала Келлі. — Тут нікого немає.
— Чи є в нього собака? — спитав я в неї.
Вона здивовано подивилася на мене.
— Чи є собака, тварина в будинку? Є якісь ознаки?
— Ні, геть нічого, сер. А чому ви питаєте?
Я знову прислухався, але звук зник, а я залишився з відчуттям дежавю: я бачив це раніше, робив це все раніше — чув собаче скавчання, ходив закривавленою кухнею в дощ.
Тільки немає ні дощу, ні собаки.
Келлі дивилася на мене.
— Сер? Отам щось є, — показала вона на предмет на підлозі, кухонні ножиці в калюжі крові. — Це не просто хтось порізався, правда? Може, це не артеріальне, але вигляд дуже підозрілий.
— У лікарні телефонували?
— Нічого, не було там ні його, ні її.
У неї задзвонив телефон, і вона вийшла на вулицю прийняти виклик.
Я ще стояв на кухні, а двоє спеціалістів зі збору доказів тихо працювали навколо мене. Я дивився, як один із них підбирає пінцетом довге біляве пасмо, яке висіло на краю столу. На мене раптом накотила нудота, рот наповнився слиною. Я не міг зрозуміти, чого так: я бачив і гірші місця злочину, ніж це — і то значно гірші, — і лишався спокійним. Правда ж? Хіба я не бував у кривавіших кухнях, ніж оця?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Глибоко під водою» автора Пола Гоукінз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 11. Приємного читання.