Розділ «Частина перша»

Глибоко під водою

— Правда, жалюгідний мудак? — сказала я до чоловіка у формі, який стояв поруч зі мною. Той повернувся і подивився на мене так, наче я з лісу вискочила.

— Виявляйте повагу! — прошипів він і розвернувся до мене спиною.

— Прошу? — спитала я, звертаючись до його потилиці.

— Це офіцер з багатьма орденами! — сказав констебль. — І вдівець. Його дружина померла тут, в цій річці. — Він знову став до мене лицем і без натяку на різниці звань пирхнув: — Отже, маєте виявляти повагу!

Я відчула себе повною дурепою. Але ж, блін, ну звідки мені знати, що Шон у книжці Нел Ебботт — це Шон з поліцейського відділку? Звідки, бляха-муха, мені знати, як звати його батьків?! Ніхто не казав мені, а коли я прочитала рукопис Нел Ебботт — то не настільки звертала увагу на деталі самогубства, яке сталося понад тридцять років тому. Це не здавалося особливо важливим у цих обставинах.

Серйозно: як хтось може встежити тут за кількістю трупів? Це схоже на детектив «Суто англійські вбивства» — тільки тут люди не падають у грязюку чи б’ють одне одного по голові, а все нещасні випадки, самогубства, гротескні історичні утоплення доби полювання на відьом.

Я поїхала в місто після роботи — дехто пішов до пабу, але через оту незграбність щодо Патріка Таунсенда я тепер застрягла в аутсайдерах. Хай там як, а ця справа вже все, правильно? Немає сенсу тусуватися.

Я відчувала полегшення, як буває, коли нарешті розумієш, у якому фільмі бачила цього актора раніше, коли щось туманне, яке не давало спокою, несподівано прояснюється. Химерна поведінка інспектора — сльози, тремтіння рук, непослідовність — тепер усе це має пояснення. Це зрозуміло, якщо знати його історію. Його сім’я постраждала майже так само, як Джулс і Ліна зараз — такий самий жах, такий самий удар. Те саме запитання: чому?

Перечитую розділ Нел Ебботт про Лорен Таунсенд. Там не багато розповідається. Вона була нещасливою дружиною, закохана в іншого. Написано про те, що з нею відбувалося щось химерне, що вона була немов відсутня — може, це депресія? Зрештою, хто знає? Це ж не Святе Письмо, це просто версія історії від Нел Ебботт. Мабуть, дивне відчуття, подумала я, — сприйняти чужу трагедію і записати її як свою власну.

Перечитуючи розділ, я не розуміла одного: як Шон міг залишитися тут? Навіть якщо він і не бачив її падіння, він був там. Що ж, блін, від цього з людиною робиться? І все-таки. Він, напевно, був маленький. Шість чи сім років? Діти можуть блокувати подібні травми. А батько? Він ходить понад річкою щодня, я бачила його. Уявити лише. Проходити щодня повз те місце, де втратив когось. Я взагалі не уявляю, як воно. Але, з іншого боку, може, він по-справжньому нікого й не втратив? Звідки мені знати, як це — жити з таким горем?

Наступний розділ:

Частина друга

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Глибоко під водою» автора Пола Гоукінз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 44. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи