Розділ «Частина перша»

Глибоко під водою

Оце слово на моїх губах здавалося неправильним. Ти б не стрибала. Ти б ніколи не стрибнула, це не по-твоєму. Ти сама мені казала. Скеля недостатньо висока, казала ти. Це лише п’ятдесят п’ять метрів від верху до води — людина може пережити падіння. Отже, казала ти, якщо ти про це, якщо ти справді про це — то тут треба діяти надійно. Передусім: стрибати вниз головою. Якщо ти серйозно, то треба не стрибати, а пірнати.

А якщо цього не планувати, сказала ти, то навіщо це взагалі робити? Не будь туристкою. Ніхто не любить туристів.

Людина може пережити падіння, але це не означає, що обов’язково переживе. Ось ти, наприклад, не пірнула — стрибнула ногами вниз, і маєш: ноги переламані, спина зламана, все тіло розбите. Що це означає, Нел? Чи означає це, що в тебе здали нерви? (Узагалі на тебе не схоже.) Чи ти не наважилася стрибнути головою, зіпсувати гарне личко? (Ти завжди так собою пишалася.) Не думаю. Це не по-твоєму: сказати, що не будеш, а зробити.

(Ліна сказала, що немає тут жодної таємниці, але що вона розуміє?)

Я взяла тебе за руку, і вона здалася такою чужою, не тільки тому, що холодна, а й тому, що я не впізнала її форми, те, яка вона на дотик. Коли я останній раз тримала тебе за руку? Може, ти взяла мене за руку на маминому похороні? Пам’ятаю, як відверталася від тебе, дивилася на тата. Пам’ятаю вираз твого обличчя. (А чого ти чекала?) Моє серце задеревіло в грудях, його ритм сповільнився до скорботного барабанного стукоту.

Хтось сказав:

— Вибачте, але її не можна торкатися.

Лампа гула над головою, освітлюючи твою шкіру, блідо-сіру на тлі металу каталки. Я торкнулася великим пальцем твого лоба, провела по краю лиця.

— Будь ласка, не торкайтеся її, — за спиною в мене стояла сержант Морґан. Я чула її дихання, повільне й рівне, на тлі гудіння лампи.

— Де її речі? — спитала я. — Одяг, що був на ній, прикраси?

— Їх повернуть вам, — сказала сержант Морґан, — після того, як криміналісти їх оглянуть.

— Чи був на ній браслет? — спитала я.

Вона похитала головою.

— Не знаю, але все, що було на ній, вам повернуть.

— Там мав бути браслет, — тихо сказала я, дивлячись на Нел. — Срібний із застібкою з оніксу. Він належав нашій мамі, там були викарбувані її ініціали. С. Дж. Е. Сара Джейн. Вона завжди його носила. Спочатку мама. Потім — ти… — Детектив дивилася на мене. — Тобто, потім — вона. Нел.

Я перевела погляд на тебе, на твоє тонке зап’ястя, на те місце, де оніксова застібка лежала поверх блакитних судин. Я хотіла торкнутися тебе знову, відчути твою шкіру. Я була впевнена, що тебе розбуджу. Я прошепотіла твоє ім’я і чекала, що ти здригнешся, що твої очі розплющаться й пошукають мене в кімнаті. Я думала, що, може, мені треба поцілувати тебе, як Сплячу Красуню — і це допоможе… Від того я усміхнулася, бо тобі ця ідея була б огидна. Ти ніколи не була принцесою, ти ніколи не була пасивною красунею, яка чекає на принца — ти була кимось іншим. Ти встала на бік темряви разом зі злою мачухою, лихою феєю, відьмами.

Я відчувала на собі погляд детектива, і я стисла губи, стримуючи усмішку. Мої очі були сухими, а в горлі — порожньо, і коли я шептала до тебе, нічого не було чути.

— Що ти хотіла сказати мені?

Ліна

Це мала бути я. Я її найближча родичка, рідня. Я любила її. Це мала бути я, але вони не пустили мене. Я залишилася сама, і не мала чого робити — тільки й зоставалося, що сидіти в порожній хаті й курити, доки скінчаться цигарки. Я пішла до сільської крамнички купити трохи — товстуха там іноді вимагає документи, але я знала, що сьогодні не її зміна. Я саме виходила, коли побачила: ідуть ці стервочки зі школи — Таня, Еллі й уся компанія — по дорозі просто до мене.

Я відчула: зараз проблююся. Я просто опустила голову, відвернулася й пішла геть якомога швидше, але вони побачили мене, стали гукати й побігли навздогін. Я не знала, чого вони хочуть. Насправді, коли вони наздогнали, то всі кинулися мене обіймати і говорити, як їм мене шкода, а Еллі — нахаба! — та взагалі, їбать, крокодилячу сльозу пустила. Я дозволила їм повішатися на мене, пообіймати й погладити мене по голові. Насправді ці обіймашки були доволі приємні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Глибоко під водою» автора Пола Гоукінз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 17. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи