Розділ «Борва мечів»

Хайме засміявся.

— Пречудово! Повертайтеся до служби… і порадьте панові Донелу додати до малюнку на своєму щиті хитливого та гойдливого вітровказа.

І ось вони залишилися удвох із Лицарем Квітів.

Стрункий, мов клинок, спритний та міцний статурою, пан Лорас Тирел мав на собі сніжно-білого жупана, білі вовняні штани, золотий пас навколо стану та тонку шовкову делію з застібкою в вигляді золотої троянди. Волосся його лежало на голові купою м’яких брунатних кучерів; очі він мав карі, що аж сяяли викликом і зухвалістю. «Він думає, що йому тут турнір, і оце його ражаки саме покликали на герць.»

— У сімнадцять років — і вже лицар Королегвардії, — мовив до нього Хайме. — Пишаєтеся, напевне. Принцові Аемону Драконолицарю було саме сімнадцять, коли його ввели до нашого братства. Ви це знали?

— Так, пане.

— А чи знали ви, що мене прийняли, коли мені минав п’ятнадцятий?

— І це теж знав, пане.

Молодий лицар посміхнувся. Хайме миттю зненавидів його посмішку.

— Я був кращий за вас лицар, пане Лорасе. Дебеліший, дужіший, прудкіший.

— А зараз ви старіший, — відповів юнак. — Перепрошую пана Регіментаря.

Хайме мусив засміятися. «Якась маячня. Якби мене оце зараз чув Тиріон, то глузував би нещадно. Ще б пак — міряюся прутнями з зеленим хлопчиною!»

— Старіший та мудріший, пане лицарю. Вам би личило в мене повчитися.

— Як ви вчилися в пана Бороса та пана Мерина?

Стріла лягла надто близько до цілі.

— Я вчився в Білого Бика та Барістана Зухвалого! — визвірився Хайме. — Я вчився в пана Артура Дейна, Вранішнього Меча! А він міг би зарізати вас усіх однією лівицею, поки струшував би правицею краплі з пуцьки! Я вчився в великого князя Левина Дорнійського, пана Озвела Вента і пана Джонотора Даррі. Усі до одного були видатні лицарі свого часу.

— А за нашого часу вони усі до одного мертві.

«Та це ж я» — раптом усвідомив Хайме. — «Я балакаю сам із собою — тим, яким був замолоду. Задерикуватим півником, бундючним понад усяку міру. Ось що тобі стається, коли ти такий вправний у такі юні роки.»

Буває, що для перемоги у бою варто спробувати інший удар з протилежного боку.

— Кажуть, ви переможно билися у вирішальній битві… майже так само пречудово, як привид Ренлі поруч із вами. Присяжний братчик не може мати таємниць од свого Регіментаря. Тому розказуйте, пане: хто тоді вдягнув Ренлін обладунок?