Розділ «Борва мечів»

ЯЗИКОМ ЇЇ ЛИЗАВ!

ОЙ, ВЕДМЕДЯ ПІДМАНУЛА,

КРАСНА ДІВКА ПІДВЕЛА,

У КУЧЕРЯХ СВІТЛИХ-ГОЖИХ

КРАПЛІ МЕДУ НЕ НЕСЛА!

— Коли ж я матиму честь зустріти шановного пана? — спитала Санса, вагаючись.

— Вже скоро, — пообіцяла Маргерія. — Коли приїдеш до Вирію після мого весілля з Джофрі. Тебе привезуть пані бабуся.

— Привезу, авжеж, — мовила стара, пестячи Сансину руку і зморшкувато всміхаючись. — Ще й як привезу.

А ТОДІ ВОНА ЗІТХНУЛА,

РУЧКОЮ ЙОМУ МАХНУЛА,

«КРАСНИЙ, ГОЖИЙ МІЙ ВЕДМІДЬ,

ЗАБИРАЙ МЕНЕ УМИТЬ!»

ОТАКИЙ ТО БУВ ВЕДМІДЬ —

КРАСНУ ДІВКУ ВКРАВ УМИТЬ!

ОЙ, ДІВЧИНУ ПІДМАНУЛИ,

ОЙ, ВЕДМЕДЯ ПІДВЕЛИ,

ХАЙ БЕЗ ЛИЦАРІВ, БЕЗ МЕДУ,

А ВСЕ Ж ДОЛІ НАЖИЛИ!

Салотрус проревів останній рядок, скочив у повітря і гепнувся на обидві ноги так, що келихи й тарелі на столі гучно брязнули. Жінки засміялися та заплескали долонями.

— Я вже гадала, та бридка пісня ніколи не скінчиться, — мовила Колюча Королева. — Зате хоч сиру нарешті принесли.