Розділ «Борва мечів»

— Розкажи дівчинці правду. Бідолаха скалічений, нічого не поробиш.

— Його було поранено ще зброєносцем, коли він виїжджав на першому своєму турнірі, — стиха вимовила Маргерія. — Кінь упав і потрощив собою ногу вершника.

— А винуватий отой ниций дорнійський змій — Оберин Мартел. І його маестер теж.

ОЙ, ДІВЧИНА ЗАГУКАЛА:

«Я Ж БО ЛИЦАРЯ БАЖАЛА!

А НЕ БУРЕ І КУДЛАТЕ,

БЕЗ ЗЕМЛІ, ДВОРУ ТА ХАТИ!

ЗАМІЖ МЕНЕ ХТОСЬ ВІЗЬМІТЬ,

ХАЙ БИ ЛИЦАР — НЕ ВЕДМІДЬ!»

ОЙ, ДІВЧИНУ ПІДМАНУЛИ,

ОЙ, ДІВЧИНУ ПІДВЕЛИ,

ЗАМІСТЬ ЛИЦАРІВ НА КÓНЯХ

ЇЙ ВЕДМЕДЯ ПРИВЕЛИ!

— Вілас має скалічену ногу, але добре серце, — мовила Маргерія. — Він читав мені, коли я була зовсім маленька, малював для мене сузір’я з неба. Ти полюбиш його так само, як ми, Сансо.

ОЙ, ДІВЧИНА ЗАКРИЧАЛА,

ТА ВЕДМЕДЯ НЕ ЗЛЯКАЛА.

ВІН У КОСАХ МЕД ШУКАВ,

ЯЗИКОМ ЇЇ ЛИЗАВ.

ДУМАВ ВІН, ЩО В СВІТЛИХ КОСАХ

ДІВКА МЕД СОЛОДКИЙ НОСИТЬ,