Розділ «Борва мечів»

Обійнявши місце пана Балона, пан Мерин Трант охоче додав подробиць до його свідчень.

— Він збив короля на землю і хвицяв їхню милість ногами! Ще й кричав про те, як несправедливо їхня милість уникнули люті натовпу неушкодженими!

Тиріон почав розуміти задум сестри. «Вона почала з людини, правдивість якої відома усім. І видоїла з нього усе, що змогла. Кожен наступний свідок розповідатиме щось гірше і жахливіше, аж доки я не почну здаватися Маегором Лютим і Аерисом Навіженим у одній особі, з пучкою Аегона Негідного для соковитішого присмаку.»

Далі пан Мерин повів мову про те, як Тиріон зупинив покарання Санси Старк королем Джофрі.

— Карлик спитав їхню милість, чи пам’ятають вони про те, що сталося з Аерисом Таргарієном. А коли пан Борос підніс голос на захист короля, Біс погрожував йому смертю.

Наступним вийшов сам Блаунт і повторив ту саму прикру оповідь. Невідомо, чи плекав пан Борос до Серсеї якусь неприязнь за своє вигнання з Королегвардії; головне, що слова він проказував саме ті, які були їй потрібні.

Тиріон уже не міг тримати язика на припоні.

— Чому ж ви не розкажете суддям, що саме робив Джофрі, га?!

Пикатий здоровань витріщився на нього лютими очима.

— Ви наказали своїм дикунам убити мене, якщо я розтулю рота! Ось що я розкажу суддям!

— Тиріоне, — мовив князь Тайвин. — Ти можеш говорити тільки тоді, коли тебе спитають. Вважай за попередження.

Тиріон вимушено замовк, пашіючи гнівом.

Наступними йшли Кіптюги — усі троє по черзі. Озней та Озфрид розповіли про вечерю з Серсеєю напередодні битви на Чорноводі та про його загрози.

— Він казав їхній милості, що має намір їх скривдити, — казав пан Озфрид. — Завдати їм болю.

Брат Озней переказав його слова ще докладніше.

— Він казав, що дочекається дня їхньої втіхи та щастя і змусить радість обернутися на попіл просто у роті.

Жоден, певна річ, ані словом не згадав про Алаяйю.

Пан Озмунд Кіптюг, блискучий образ лицарства у бездоганному лускатому обладунку та білому вовняному корзні, присягнувся, що король Джофрі давно знав про намір свого дядька Тиріона його вбити.

— Саме того дня, коли мені дарували честь білого корзна, — розповідав він суддям, — саме того дня хоробрий юнак сказав мені: «Добрий пане Озмунде, бережіть моє життя, бо мій дядько злостиво пнеться його відняти. Адже він хоче сам царювати на моєму престолі.»

Цього вже Тиріон стерпіти не міг.