Розділ «Борва мечів»

— Тиріоне, ти вбив короля Джофрі?

«А він не марнує ані удару серця.»

— Ні, не вбивав!

— Нам аж камінь з душі скотився, — сухо зауважив Оберин Мартел.

— А чи не скоїла цього Санса Старк? — завимагав князь Тирел.

«Я б на її місці скоїв.» Та де б Санса не була і яку б участь не брала у цих прикрих подіях, вона лишалася його дружиною. Він огорнув її плечі киреєю на знак подружнього захисту — хоча і стояв при тому на спині блазня.

— Джофрі вбила воля богів! Він удавився шматком голубиного пирога.

Князь Тирел побуряковів обличчям.

— То ви покладаєте вину на кухарів?!

— На них або на голубів. Аби не винуватили мене.

Тиріон почув поодинокі смішки, які швидко згасли, і зрозумів, що зробив помилку. «Не розсупонюй язика, дурний коротуне, бо вигребеш собі ним глибоку могилу.»

— Проти тебе є свідки, — мовив князь Тайвин. — Спершу ми вислухаємо їх. Потім ти зможеш виставити власних. Говоритимеш тоді, коли ми дозволимо.

Тиріонові лишалося тільки кивнути головою.

Пан Аддам не надурив: першим до палати запросили пана Балона Лебедина з Королегвардії.

— Пане Правице, — почав він по тому, як склав верховному септонові присягу казати саму лише правду, — я мав честь битися поруч із вашим сином на мості з кораблів. Незважаючи на малий зріст, він є воїном високої мужності та честі. Я ніколи не повірю, що він міг скоїти такий злочин.

Палатою пробігло здивоване бурмотіння; Тиріон запитав себе, в яку божевільну гру грає Серсея. «Навіщо висувати свідка, що вірить у мою невинність?» Утім, скоро все з’ясувалося. Пан Балон неохоче розповів, як він відтягав Тиріона від Джофрі у день бунту та погрому в місті.

— Так, він справді вдарив їхню милість короля. Але то був напад гніву, і минув він швидко, наче літня буря. Адже юрба тоді мало не знищила нас усіх.

— За часів Таргарієнів людина, що вдарила особу королівської крові, втрачала ту руку, яку вона підняла на згадану особу, — зауважив Червоний Гаспид Дорну. — Виходить, карлик знову відростив собі руцю? Чи може, ви, Білі Мечі, просто забули свій обов’язок?

— Він сам був особою королівської крові, — відповів пан Балон. — До того ж Правицею Короля.

— Ні, — заперечив князь Тайвин. — Він тимчасово справляв уряд Правиці з мого наказу.