Розділ «Борва мечів»

— Червона жінка може побачити, на що ми замірилися, — попередив він їх.

— То треба найперше вбити її! — закликав Левис Рибалчиха. — Я знаю місце, де можна зробити засідку. Як вона буде сама, а нас четверо, та з гострими мечами…

— Ви приречете усіх нас на смерть! — заперечив Давос. — Маестер Кресен пробував її вбити, але вона дізналася негайно. Гадаю, зі своїх вогнів. Певно, загрозу власній особі вона чує швидко і точно, та навряд у змозі однаково добре відчувати все на світі. Якщо забути про неї та не зважати, то можливо, ми уникнемо її уваги.

— Нема честі в тому, щоб ховатися та підкрадатися! — заперечив пан Трістон з Маняк-Гори, який служив Сонцезорові перед тим, як князь Гунцер потрапив до Мелісандриного вогнища.

— А чи багато честі у тому, щоб згоріти? — запитав його Давос. — Ви бачили, як загинув князь Сонцезір. Хочете загинути так само? Люди честі мені зараз не потрібні. Навпаки — потрібні спритники-перемитники. То ви зі мною чи ні?

Дяка богам за ласку — усі до одного пішли з ним.

Маестер Пилос саме навчав Едріка Шторма складати числа, коли Давос штовхнув двері до його світлиці. Пан Андреш увійшов з ним; решта лишилася стерегти сходи та підвальні двері. Маестер негайно припинив навчання.

— На сьогодні досить, Едріку.

Хлопчика вторгнення здивувало.

— Князю Давосе, пане Андреше! А ми тут складаємо числа.

Пан Андреш посміхнувся.

— Коли я був твого віку, родичу, то ненавидів сидіти над числами.

— Та я не те щоб ненавиджу. Але історію, приміром, полюбляю більше. Бо вона ж як казка — слухав би й слухав.

— Едріку, — мовив маестер Пилос, — біжи візьми кобеняка. Ти мусиш піти з князем Давосом.

— Справді? — Едрік скочив на ноги. — А куди?

Раптом його вуста стиснулися, щелепа випнулася.

— Господові Світла я молитися не піду. Я служу Воїнові, як служив мій батько.

— Ми знаємо, — відповів Давос. — Ходімо, хлопче. Баритися не можна.

Едрік нап’яв товстого кобеняка з нефарбованої вовни. Маестер допоміг застібнутися і накинув каптура, затінивши обличчя хлопчика.

— Ви підете з нами, маестре? — запитав малий.