Розділ «Борва мечів»

— За багато років по тому батько сказав нам, що Аерис того ранку порізався на лезах престолу, і його місце посів Правиця. Виявляється, таке величне враження на нас справив Тайвин Ланістер.

Пальці його пробігли поверхнею столу, прокладаючи шлях крізь мальовані гори та долини.

— Роберт наказав зняти черепи, коли вдягнув корону, але не зміг себе змусити їх знищити. Крила дракона над Вестеросом — о, то було б таке…

— Ваша милосте! — нишком пропхався наперед Давос. — Чи можу я сказати слово?

Станіс захряснув рота, аж зуби клацнули.

— Мосьпане князю на Мокрохащах! Навіщо ж я поставив вас Правицею, як не на те, щоб дослухатися до ваших слів? — Король поблажливо махнув рукою. — Кажіть, що маєте.

«О Воїне, додай мені мужності.»

— Я мало знаю про драконів, а про богів і того менше… ось тут пані королева говорили про зурочені прокляттями шлюби… але ж немає гіршого прокляття, ніж те, що падає на вбивцю родичів — ані в очах богів, ані в очах людей.

— Немає богів, окрім Ра-Гльора та Іншого, чиє ім’я не можна казати вголос! — Мелісандрині вуста стиснулися у тверду червону риску. — Маленькі люди завжди клянуть те, чого не можуть зрозуміти.

— Я й сам — людина маленька, — мовив Давос, — тому прошу пояснити мені, чому розбудити великого кам’яного дракона аж ніяк неможливо без малого Едріка Шторма.

Давос рішуче налаштувався проказувати ім’я хлопчика вголос якомога частіше.

— Лише смертю можна заплатити за життя, пане мій. Великий дарунок вимагає великої пожертви.

— Де велич у дитині, уродженій поза шлюбом, без закону?

— Він має у своїх жилах кров короля. Ви бачили, на що здатні навіть краплі такої крові…

— Я бачив, як ви спалили кілька п’явок.

— І двоє облудних королів померли.

— Робба Старка було вбито з волі князя Вальдера, господаря на Переїзді. А Балон Грейджой, скільки ми чули, звалився з мосту. Кого вбили ваші п’явки?

— Невже ви сумніваєтеся у силі Ра-Гльора?

«Оце вже ні.» Надто добре Давос пам’ятав живу тінь, яка видряпалася з Мелісандриного лона тієї ночі під Штормоламом, чіпляючись чорними руками за її стегна. «Треба дивитися, куди ступаєш, бо наступна тінь може прийти по мене.»

— Навіть цибульний перемитник у змозі відрізнити дві цибулини від трьох. Вам, ясна пані, бракує одного короля.