Розділ «Борва мечів»

— Мій батько має чимало значкових панів, і більшість із них мають дочок.

Хайме сягнув лівицею по келиха, намагаючись згадати ту Джейну. Вестерліни були старим домом, але мали більше гонору, ніж статків і впливу.

— Не може цього бути, — уперто закрутила головою Брієнна. — Король Робб дав обітницю одружитися з однією з панн Фрей. Він ніколи б не порушив таку святу обітницю, він би…

— Його милість — юнак шістнадцяти років, — м’яко промовив Руз Болтон. — А вас, панно, я красно прошу не піддавати сумніву мої слова.

Хайме відчув щось на кшталт жалю до Робба Старка. «Дурне дитя — виграло війну в полі, та програло у опочивальні.»

— Як князеві Фрею сподобалося втішатися пстругом замість вовка? — запитав він.

— Пструг вельми смакує хоч до обіду, хоч до вечері. — Болтон підняв блідого пальця, прикликаючи чашника. — На жаль, мій бідний Елмар зазнав тяжкої втрати. Адже його заручили з Ар’єю Старк. Але мій шановний тесть, князь Фрей, мусив розірвати також і ці заручини, коли король Робб його зрадив.

— А чи відомо щось про Ар’ю Старк? — Брієнна схилилася уперед. — Пані Кетлін боялася… дівчинка ще жива?

— О так, — запевнив князь на Жахокромі.

— Ви це напевне знаєте, ласкавий пане?

Руз Болтон стенув плечима.

— Дійсно, впродовж деякого часу Ар’я Старк вважалася зниклою. Та її нарешті знайшли. Я маю намір безпечно повернути її на північ.

— Разом із сестрою! — наполягла Брієнна. — Тиріон Ланістер обіцяв обох дівчат на обмін за свого брата!

Скидалося на те, що князя на Жахокромі її слова розважили.

— Невже вам, панно, ніхто ніколи не казав? Ланістери — брехлива порода.

— Це ви щойно завдали образи честі мого дому? — Хайме підняв здоровою рукою ніж для сиру. — Круглий кінець, тупе лезо, — мовив він, ведучи великим пальцем уздовж краю, — та в око вам увійде залюбки.

Піт зібрався намистинками в нього на чолі. Хайме плекав надію, що хоч виглядає не так жалюгідно, як почувається.

Слабенька усмішка знову навідалася до вуст князя Болтона.

— Ви надто зухвалі, як на людину, що не може сама собі зломити хліба. Смію нагадати, що навколо нас — моя сторожа.

— Навколо, та за дві версти звідси. — Хайме зиркнув на велетенську порожнечу палати. — Поки вони добіжать, ви будете мертвіші за Аериса.