Розділ «Борва мечів»

— Я чув оповідь з вуст королівських родичів. Хто я такий, щоб піддавати сумніву слова ясновельможних осіб? — Клеган махнув руками у бік Ар’ї. — Рідна сестра оцієї розповідала те саме, коли стояла перед вашим дорогеньким Робертом.

— Санса брехала! — вигукнула Ар’я, знову лютуючи на сестру. — Все сталося не так, як вона розповіла. Зовсім не так!

Торос відвів князя Беріка убік, і вони трохи пошепотілися, поки Ар’я мовчки лютувала. «Вони мають його стратити! Я ж молилася за його смерть кількасот разів!»

Берік Дондаріон обернувся до Хорта.

— Тебе звинувачено у вбивстві, але ніхто не знає достеменно, чи вірне те звинувачення, а чи облудне. Тому не нам тебе судити. Я віддаю справедливість до рук Господа Світла і призначаю суд двобоєм.

Хорт підозріливо насупився, наче не вірив своїм вухам.

— Чи ти пришелепкуватий, а чи геть навіжений?

— Ані те, ані інше. Я — поборник правого суду. Доведи свою невинність із мечем у руках, і зможеш піти вільно.

— Ні! — заверещала Ар’я, перш ніж Гарвін устиг затулити їй рота.

«Так не можна! Він утече з вашого полону!» Люд Семицарства — хто з власних очей, а хто з чуток — добре знав, що Хорт із мечем у руках — то швидка та певна смерть. «Зараз він тут з усіх насміється» — майнула в неї думка.

І справді, стінами печери побігла луна від розкотистого скреготливого реготу, добряче присмаченого презирством.

— То хто тут зі мною битиметься? — Хорт зиркнув на Лимонного Сіряка. — Оцей зух, що накинувся обісцяною ковдрою? Ні? То може, ти, Мисливцю? Ти ж полюбляєш лупцювати собак. Ось тобі собака — прошу ласки.

Потім він побачив Зеленоборода.

— Ого! Нівроку в Тироші здоровані! Виходь наперед, ставай до бою. Чи змусиш битися за себе оце дрібне дівчисько?

Він знову зареготав.

— Не баріться — виходьте, кому кортить померти!

— З тобою битимуся я, — мовив князь Берік Дондаріон.

Ар’я пригадала всі байки, які про нього чула. «Його не можна вбити» — тріпалася у голові думка, чи радше без надії сподівання. Скажений Мисливець розчахнув ножем мотузки, що тримали докупи руки Сандора Клегана.

— Давай сюди меча та обладунок. — Хорт розім’яв подертий зап’ясток.

— Меча ти матимеш, — оголосив князь Берік, — але за обладунок тобі правитиме твоя невинність.