Розділ «Борва мечів»

— Було, служив колись! А зі мною ще тисячі інших. То що, кожен тепер винний у чужих гріхах? — Клеган плюнув на підлогу. — А зрештою, може, ви і є справжні лицарі. Брехати вже навчилися по-лицарському, то й убивати навчитеся.

Лим та Джак-Щасливець почали на нього лаятися, але Дондаріон здійняв долоню, вимагаючи тиші.

— Кажи, Клегане. Кажи, що маєш.

— Лицар — це меч верхи на коні. Решта — усілякі обітниці, священні єлеї, запоруки дівчачої прихильності — то шовкові стрічечки, прив’язані до меча. Може, меч зі стрічечками комусь показніший, та вбиває він так само. Отож запхайте ті стрічечки собі у сраку, а потім і мечі туди ж! Я такий самий, як ви, хіба що про себе не брешу. Хочете мене зарізати — то ріжте, але не кувікайте, що я тут сам-один убивця, а ви як перднете, то й не смердить. Чули, що я сказав?

Ар’я пурхнула з місця повз Зеленоборода так швидко, що він її навіть не помітив.

— Ти справжній убивця! — заверещала вона. — Ти убив Мику, і не кажи, що не вбивав! Ти його підло зарізав!

Хорт витріщився на неї, вочевидь не упізнаючи.

— Що ти верзеш, хлопче? Якого Мику?

— Я не хлопчик! А Мика був хлопчик-різниченко при м’ясній хурі, якого ти убив! Джорі казав, що ти його порубав трохи не навпіл, а він же навіть не мав меча!

Ар’я відчула на собі усі погляди в печері: жінок, дітей, чоловіків, що величали себе лицарями печерного пагорба.

— Це ще хто? — запитав про неї чийсь голос.

Відповів йому Хорт.

— Семеро дідьків у семи пеклах! Це ж молодша сестра. Ота халамидниця, що викинула гарненького Джофового мечика у річку! — Він зареготав, наче пес загавкав. — Хіба ти не знаєш, що ти мертва?

— Це ти мертвий! — виплюнула вона у відповідь.

Гарвін ухопив її за руку та потяг назад, а князь Берік тим часом проказав:

— Ця дівчинка назвала тебе убивцею. Ти заперечуєш убивство згаданого різницького підмайстра на ім’я Мика?

Здоровань здвигнув плечима.

— Я був присяжним панцирним слугою при Джофрі, оберігав його життя. А той різниченко напав на принца крові.

— Брехня! — Ар’я спробувала викрутитися з Гарвінового хвату. — То я на нього напала! Я побила Джофрі й викинула Лев’ячий Кіготь до річки. А Мика просто утік, бо я йому наказала.

— Ти бачив, як той хлопець напав на принца Джофрі? — запитав Хорта князь Берік Дондаріон.