Розділ «Борва мечів»

— Я не був ані у Стригалях, ані у Мартоплясовому Броді, — відповів Хорт. — Покладіть ваших мертвих дітей перед іншим порогом.

Відповів йому Торос.

— Невже ти заперечуватимеш, що дім Клеган стоїть на трупах дітей? Я бачив, як принца Аегона та принцесу Раеніс поклали перед Залізним Престолом. Замість твоїх потворних псів ти мав би носити на щиті двох скривавлених немовлят.

Хорт смикнув кутом рота.

— Ти, часом, не плутаєш мене з моїм братом? Чи для тебе Клеганом уродився — лиходієм зробився?

— Лиходіями робляться, коли убивають невинних.

— То кого ж я вбив?

— Князя Лотара Зорника і пана Гладена Вильда, — відповів Гарвін.

— Моїх братів Лістера та Ленокса! — оголосив Джак-Щасливець.

— Добродія Бека і мельниченка Муджа з Долин-Гаю! — вигукнула якась стара з пітьми.

— Веселикову вдовицю, соковиту молодицю, — додав Зеленоборід.

— Септонів у Баюрі.

— Пана Андрія Карлтона. Його зброєносця Лукаса Коріняка. Усіх чоловіків, жінок і дітей у Дикар-Камені та Млині-на-Повхових-Пологах.

— Пана Дідина та його пані, добрих заможних господарів.

Далі рахунок підхопив Том Семиструнний:

— Алина з Зимосічі, Йота Прудкостріла, Коротуна Мата і його сестру Ранду, Дебелого Рина. Пана Ормонда. Пана Дулю. Баша з Морії, Баша з Прямолісся, Старого Баша і Баша з Шамристого Гаю. Сліпого Вила Стругача. Доброчесну Маерію і Маерію-хвойду. Бекку-хлібопічку. Пана Раймуна Даррі, старого князя Даррі, малого князя Даррі. Байстрюка Бракенського. Стрільника Вила. Гарслея. Бабу Нолю…

— Та годі вже! — Обличчя Хорта аж кривило з гніву. — Чого ви галасуєте? На біса ви мені кажете ті імена? Що то за люди?

— Люди, — відповів князь Берік. — Чесні й підлі, молоді й старі, добрі та погані. Їхні груди простромили ланістерівські списи, а животи розпанахали ланістерівські мечі.

— Я їм у животи свого меча не пхав. Хто скаже інакше, той клятий брехун.

— Ти служив Ланістерам з Кастерлі-на-Скелі, — мовив Торос.