Розділ «Борва мечів»

— Та ні, — відповів Хайме, — осьде вона, на шиї висить.

Руз Болтон простягнув правицю, розірвав ремінця і кинув руку Хапові.

— Приберіть оце. Гидке видовисько.

— Я надіфлю її його вельмовному батькові. Хай платить фто тифяфь дваконів, бо повевнемо йому Квулевіва фматками. А коли отвимаємо волото, тоді відведемо пана Хайме до Кавфтавка, і ффє його дофьку фобі вабевемо!

«Хвацькі Компанійці» вибухнули реготом.

— Чудовий задум, — мовив Руз Болтон мимохідь, як міг би мовити «чудове вино» за обіднім столом. — Але дочку князя Карстарка ви не отримаєте, будьте цього певні. Король Робб стяв йому голову за зраду і вбивство. Що ж до князя Тайвина, то він перебуватиме у Король-Березі аж до нового року, коли його онук має узяти собі за дружину доньку Вирію.

— Зимосічі! — заперечила Брієнна. — Ви, певно, мали на увазі Зимосіч. Адже король Джофрі заручений із Сансою Старк!

— Вже ні. Після битви на Чорноводі усе змінилося. Там заради перемоги з’єдналися троянда і лев. Сукупними зусиллями вони розбили військо Станіса Баратеона і ущент спалили його кораблі.

«А я ж попереджав, Урзвику» — подумав Хайме. — «І тебе, цапе рогатий, теж. Коли сідаєш грати проти лева, то втрачаєш не лише гаманця.»

— Чи відомо щось про долю моєї сестри? — запитав він.

— Ваша сестра цілком здорова. Так само, як і ваш… небіж. — Болтон спинився перед словом «небіж», без слів промовляючи «я все знаю». — Ваш брат також живий, хоча отримав у битві тяжке поранення.

Він майнув рукою до похмурого північанина у підбитому кубраку.

— Відведіть пана Хайме до Кайбурна. А жінці звільніть руки.

Поки Брієнні різали навпіл мотузки між зап’ястками, князь проказав:

— Благаю пробачити нас, ласкава панно. В такі непевні часи подеколи важко розрізнити, хто ворог, а хто друг.

Брієнна потерла зап’ясток там, де мотузка роз’ятрила їй шкіру до крові.

— Ці люди, мосьпане, намагалися мене зґвалтувати!

— Справді? — Князь Болтон обернув свої бліді очі до Варго Хапа. — Я незадоволений. І цим свавіллям, і рукою пана Хайме.

У дворищі на кожного «Хвацького Компанійця» припадало п’ятеро північан і ще стільки ж фреївців. Може, цап і не належав до найрозумніших людей на світі, та лічити вмів. Тому припнув язика і нічого не відповів.

— У мене забрали меча, — продовжила Брієнна, — і броню теж…