Розділ «Борва мечів»

— Осьо на ту присягу. Ми повірили слову Робба Старка, а він нам відплатив за вірність зрадою!

«Оце вже цікаво.» Хайме обернувся подивитися, як Брієнна сприйме звинувачення, але дівчисько не знало зупину, наче впертий мул.

— Мені невідомо про жодну зраду! — Вона спробувала викрутити руки з мотузок на зап’ястках. — Пані Кетлін наказала мені відвезти Ланістера його братові, що править у Король-Березі…

— Коли ми їх застукали, вона намагалася його втопити, — мовив Урзвик Вірний.

Брієнна зачервонілася.

— Так, у гніві я забулася, але не мала наміру його вбивати! Якщо він помре, Ланістери приречуть доньок моєї пані на смерть!

Пана Аеніса це анітрохи не стурбувало.

— То й що? Який нам із того клопіт?

— Нумо віддамо його за викуп назад до Водоплину! — запропонував пан Данвел.

— Кастерлі-на-Скелі має більше золота, — заперечив інший брат.

— Убити його! — заволав ще один. — Забрати його голову за голову Неда Старка!

Блазень Пелех перекинувся через голову на сходах у своєму рожево-сірому блазенському лахмітті й заспівав пісеньку:

— Заходився левик-братик та й з ведмедем танцювати, гоп-гей, сміши людей…

— Фтули пельку, дувню! — нагримав на нього Варго Хап. — Я Квулевіва не для ведмедя бевіг. Він мій.

— Якщо помре, то буде нічий. — Руз Болтон говорив так тихо, що люди мимоволі замовкали, щоб його розчути. — Насмілюся нагадати вам, шановний пане, що ви не є господарем Гаренголу, доки я не вирушив на північ.

Лихоманка вдарила Хайме у голову і додала сміливості.

— Та невже це наш дорогенький князь на Жахокромі! Пригадую, востаннє мій батечко відігнав вас геть, як побитого собаку. Цікаво, куди вас тоді ноги занесли, ласкавий пане?

Болтонове мовчання було устократ погрозливіше, ніж зухвале фафрання Варго Хапа. Очі бліді, наче вранішній туман, приховували більше, ніж проказували. Хайме його очі не сподобалися — він згадав той день у Король-Березі, коли Нед Старк побачив його на Залізному Престолі.

Нарешті господар Жахокрому підібгав вуста і відповів:

— То ви втратили руку.