Розділ «Борва мечів»

— Так, війна, — ствердила вона. — Існує лише двійця, Цибульний Лицарю. Не седмиця і не одиниця, не сотня і не тисяча. Лише двійця! Чи не гадаєте ви, що я перетнула півсвіту, аби посадити ще одного вельможного марнославця на ще один безглуздий престол? Ця війна кипить від початку часів, і перш ніж вона скінчиться, усі люди мають обрати, на чий бік стати. Один бік — це Ра-Гльор, Господь Світла, Полум’яне Серце, Бог Вогню та Тіні. Проти нього стоїть Великий Інший, чиє ім’я не можна називати. Князь Пітьми, Крижана Душа, Бог Ночі й Жахіть. Наш вибір — це не вибір між Баратеонами чи Ланістерами, Грейджоями чи Старками. Ні, ми мусимо обирати між смертю чи життям. Пітьмою або світлом.

Вона ухопилася за ґрати підземної келії тендітними білими руками. Величезний рубін на горлі, здавалося, мінився власним сяйвом.

— То скажіть мені, пане Давосе Лукоморе, і скажіть чесно: чи палає ваше серце яскравим світлом Ра-Гльора? Чи воно чорне, холодне, і його їдять черви?

Вона сягнула крізь ґрати і поклала три пальці йому на груди — наче випробовувала його правдивість крізь плоть, вовну та вичинену шкіру.

— Моє серце, — повільно проказав Давос, — їдять сумніви.

Мелісандра зітхнула.

— Ой, Давосе, Давосе… Добрий лицар лишається чесним до останнього подиху, навіть у пітьмі. Це добре, що ви мені не брешете. Я б знала. Слуги Іншого нерідко ховають чорні серця за веселеньким світлом. Тому Ра-Гльор дарує своїм жерцям силу бачити крізь оману та облуду.

Вона зробила легкий крок геть від цюпи.

— Навіщо ви хотіли мене вбити?

— Я вам розкажу, — відповів Давос, — якщо ви розкажете, хто мене зрадив.

Це міг бути лише Саладор Саан, і все ж навіть зараз Давос молився, щоб зрадником виявився не він.

Червона жінка засміялася.

— Вас ніхто не зрадив, лицарю цибулі. Я побачила ваші наміри у моєму вогні.

«У вогні, кажеш.»

— Якщо ви бачите у вогні майбутнє, то як вийшло, що ми згоріли на Чорноводі? Ви віддали моїх синів вогню… моїх синів, мої кораблі, моїх людей… усе тоді палало, усе згоріло…

Мелісандра заперечливо хитнула головою.

— Дарма ви так про мене, цибульний лицарю. То були не мої вогні. Якби я попливла з вами, битва скінчилася б геть інакше. Але його милість був оточений маловірами, і гонор його виявився сильнішим за віру в бога. За це він був суворо покараний, але вивчив свою науку.

«Виходить, смерть моїх синів — то всього лише наука для короля?» Давос відчув, як губи його стискаються.

— У вашому Семицарстві зараз панує ніч, — вела далі червона жінка, — та скоро знову зійде сонце. Війна триває, Давосе Лукоморе, і дехто скоро дізнається, що навіть жарини у приску можуть запалити велику пожежу. Старий маестер дивився на Станіса і бачив лише людину. Ви бачите короля. Та ви обоє помиляєтеся. Він обраний Господом, він — воїн вогню. Я бачила, як він очолює битву проти пітьми. Бачила у полум’ї. Полум’я не бреше, інакше ви не опинилися б тут. Те саме каже і писане пророцтво. Коли спливе кров’ю червона зірка і збереться темрява, Азор Ахай народиться знову між диму та солі, щоб розбудити драконів з каменю. Кривава зірка вже з’явилася і зникла; Дракон-Камінь — це місце між диму та солі. Станіс Баратеон є Азор Ахай відроджений!

Її червоні очі палали, наче два однакові багаття, сяючи йому просто в душу.