Розділ «Борва мечів»

— Дивися, — вказала вона на небо сандолею. — Онде беркут.

Бран здійняв очі й побачив широкий розмах голубих крил. Птах спочивав на вітрі, неквапно кружляв дедалі вище, а за ним жадібно спостерігали Бранові очі. Цікаво, як це — маяти у височині над світом, не докладаючи жодних зусиль? Мабуть, навіть краще, ніж лазити. Він спробував сягнути беркута, вийти зі свого пришелепкуватого скаліченого тіла, полинути до неба і з’єднатися з птахом так само, як із Літом. «Зеленовидці ж могли. І я зможу.» Він пробував ще і ще, аж поки орел не зник у золотому полуденному серпанку.

— Все, полетів, — мовив він розчаровано.

— Ще побачимо інших, — відказала Мейра. — Вони живуть тут, нагорі.

— Та мабуть.

— Ходор, — мовив Ходор.

— Ходор, — погодився Бран.

Йоджен копнув ногою шишку.

— Здається, Ходор полюбляє, коли кажуть його ім’я.

— Ходор — не його ім’я, — пояснив Бран. — Це він сам собі придумав і повторює. Стара Мамка розповідала, що насправді його звуть Вальдером. Вона бабця його бабці або щось таке.

Згадавши Стару Мамку, він засумував.

— Як гадаєте, залізняки її вбили?

Мертвого тіла Старої Мамки вони у Зимосічі не бачили. Та й загалом не бачили жодної мертвої жінки.

— Вона ж нікого не кривдила, навіть Теона. Вона просто розповідала казки. Теон не зробив би їй боляче, хіба не так?

— Дехто робить людям боляче лише тому, що хоче і може, — відповів Йоджен.

— Та й у Зимосічі всіх повбивав не Теон, — зауважила Мейра. — Надто вже багато там лежало мертвих залізняків.

Вона перекинула сандолю в іншу руку.

— Пам’ятай казки Старої Мамки, Бране. Пам’ятай, як вона їх розповідала, який мала голос. Поки ти пам’ятаєш, її часточка завжди буде з тобою.

— Я пам’ятатиму, — пообіцяв він.

Довгий час вони дерлися горою, не кажучи ані слова — намагалися не загубити криву звірячу стежку високим перевалом між двома кам’янистими вершинами. Навколо до схилів чіплялися рідкі хирляві дерева. Попереду Бран бачив крижаний блиск води струмка, що спливав з гори. Раптом він усвідомив, що слухає Йодженів подих та хрускіт глиці під ногами Ходора.