Розділ «Борва мечів»

— Отже, я наразі спинився на спадкоємцеві Вирію, — скінчив князь Тайвин, — але якщо в тебе на думці є хтось інший, я згоден вислухати твої міркування.

— Дякую за безмежну ласку, пане батечку, — відповіла Серсея з крижаною чемністю. — Але ж ви дали мені такий складний вибір. Кого пустити до ліжка бідній удовиці: стару каракатицю чи скаліченого псюрника? Мабуть, треба кілька днів поміркувати. Чи не дозволите вже піти?

«Ти ж королева» — кортіло Тиріонові поглузувати з неї. — «Це батько мав би прохати в тебе дозволу.»

— Іди собі, — відповів батько. — Ми побалакаємо, коли ти трохи прийдеш до тями. Тим часом поміркуй про свій обов’язок.

Серсея зчепила зуби і вилетіла з палати, охоплена гнівом, наче сяйвом. «Та зрештою вона зробить те, що наказав батько.» У шлюбі з Робертом сталося саме так. «Хоча не слід забувати про Хайме.» Коли Серсею видавали заміж уперше, їхній брат був значно молодший; з другим шлюбом він так легко не змириться. Неборака Вілас Тирел може раптом заслабнути на гострий клинок у животі, а від того не зміцніє і союз між Вирієм та Кастерлі-на-Скелі.

«Мушу щось сказати, але що саме? Вибачайте красненько, пане батьку, та вона охоче піде заміж лише за нашого брата?»

— Тиріоне!

Він вичавив із себе згідливу посмішку.

— Що я чую? Ражак кличе мене до бою на чесне поле?

— Ти плекаєш у собі велику слабкість — любов до хвойд, — почав князь Тайвин без жодних передмов, — і певну частку вини за це я, напевне, мушу прийняти на себе. Оскільки ти на зріст не більший за малого хлопчака, я довго забував, що насправді ти є дорослим чоловіком і маєш усі ниці чоловічі потреби. Тому час тобі вже одружитися.

«Та я ж був одружений. Хіба ви, батечку, забули?» Тиріон скривився і видав щось середнє між смішком та гарчанням.

— Тебе насмішила звістка про майбутній шлюб?

— Еге ж. Уявив собі, якою переможною красою сяятиме на весіллі наречений.

Утім, хтозна — може, саме дружини йому і бракує. А надто дружини з землею та замком, де можна сховатися щонайдалі від Джофріного двору… і ніколи не бачити ані Серсеї, ані батька.

З іншого боку, є ще Шая. «Їй це точно не сподобається, хай скільки вона клянеться, що вдоволена бути при мені хвойдою.»

Тиріон сумнівався, що звістка про Шаю притьмом переконає батька змінити його долю, тому випростався у кріслі щонайвище і мовив:

— Отже, ви хочете одружити мене з Сансою Старк. Але чи не образить Тирелів цей шлюб? Адже саме вони мають щодо дівчини свої задуми.

— Князь Тирел не чіпатиме питання про панну Старк аж до весілля Джофрі. Та якщо Сансу видати заміж до весілля, то чи личитиме йому ображатися, коли він жодного разу навіть не натякнув про свої наміри?

— Саме так, — додав пан Кеван, — і будь-які старі чвари пом’якшаться, коли ми запропонуємо Серсею Віласові.

Тиріон почухав запаленого рубця від свого носа — іноді він свербів просто жахливо.