Розділ «Борва мечів»

— Його гнійна милість, наш ясновельможний прищ, перетворив Сансине життя на жалюгідне животіння, відколи помер її батько. І що ж на неї чекає далі? Не встигла вона здихатися Джофрі, як ви вже хочете видати її за мене. Якась неймовірна жорстокість — навіть для вас, пане батьку.

— Хіба ти бажаєш їй зла, хочеш скривдити? — спитав батько радше цікаво, ніж сердито. — Щастя дівчини — то не моя турбота, і не твоя теж. Наші союзи з півднем стоять міцно, як Кастерлі-на-Скелі, але ще треба здолати і привести на свій бік північ. А ключем до півночі є Санса Старк.

— Але ж вона ще дитина!

— Твоя сестра божиться, що вона вже розквітла. Якщо це так, то Санса — доросла жінка, готова до шлюбу. Ти муситимеш зірвати вінця її цноти, і тоді ніхто не посміє сказати, що шлюб не здійснено. Опісля можеш чекати хоч рік чи два, перш ніж візьмеш її до ліжка знову — це твоє право як чоловіка.

«Не треба мені іншої жінки, окрім Шаї» — подумав Тиріон, — «а Санса — мала дівчинка, хай там що ти про неї верзеш».

— Якщо ваша мета — вберегти Сансу від Тирелів, то чому б не повернути її до матері? Може, Робб Старк тоді охочіше схилить коліна.

Князь Тайвин кинув на нього погляд, повний зневаги.

— У Водоплині Сансина матінка миттю облаштує їй шлюб із якимсь Чорнолісом чи Малістером, щоб скріпити союзи свого синочка на Тризубі. На півночі її видадуть за панича з Мандерлі чи Умберів, ще й місяць не обернеться. Але і тут, при дворі, вона не менш небезпечна — це ми ясно бачимо з тирелівської оборудки. Тому Санса мусить вийти за Ланістера, і то швидко.

— Чоловік, одружений з Сансою Старк, зможе вимагати від її імені влади над Зимосіччю, — втрутився дядько, пан Кеван. — Хіба це не спадало тобі на думку?

— Не хочеш дівчини сам, то ми віддамо її комусь із твоїх братів у перших, — продовжив батько. — Кеване! Як гадаєш, чи досить вже Лансель зміцнів для шлюбу?

Пан Кеван завагався, перш ніж відповісти:

— Якщо йому привести дівчину до ліжка, то належні слова він скаже, але здійснити шлюб… ні, неможливо. Я б запропонував когось із близнюків, але Старки тримають їх у Водоплині. Геннин хлопець, Тіон, теж у них, бо інакше згодився б і він.

Тиріон не заважав їм зображати раду — він знав, що цю виставу грають саме для нього. «Отже, Санса Старк», почав міркувати він. Солодко пахне, солодко говорить, любить шовки, пісні, лицарські звитяги, високих хоробрих воїнів із вродливими обличчями. Тиріонові здалося, що він знову на мості з галер, і під ногами в нього трусяться хиткі дошки.

— Ти просив винагороди за свої намагання у битві, — безжально нагадав йому князь Тайвин. — Ось тобі нагорода, Тиріоне. Кращої ти навряд чи матимеш.

Він нетерпляче застукотів пальцями по столі.

— Колись я сподівався одружити твого брата з Лізою Таллі. Але Аерис ввів Хайме до Королегвардії, перш ніж ми встигли скінчити перемови. Коли ж я замість Хайме запропонував князеві Гостеру для Лізи тебе, він відповів, що хоче для дочки цілого чоловіка, а не половинку.

«І натомість видав Лізу за Джона Арина, що годився їй у дідусі.» Втім, Тиріон радше дякував за те, ніж сердився, пригадуючи, на що нині перетворилася Ліза Арин.

— Коли я запропонував тебе Дорнові, мені відповіли, що це смертельна образа, — вів далі князь Тайвин. — У пізніші роки такі самі відповіді я отримав від Йона Ройса та Лейтона Вишестража. Я був упав так низько, що просив за тебе панну з Флорентів, яку споганив Роберт у весільному ліжку свого брата. Але навіть її віддали не за тебе, а за одного з лицарів у службі її батька. Якщо ти не хочеш панни Старк, то зрештою я знайду тобі іншу дружину. Десь у державі має ж бути якийсь дрібний панок, який радо віддасть дочку за приязнь Кастерлі-на-Скелі. Ось, приміром, пані Танда пропонувала свою Лолису…

Тиріона аж пересмикнуло з відчаю та огиди.

— Краще я відріжу собі самі знаєте що та згодую козі!