Розділ «Частина третя У пошуках Каїна»

— Дурниці! Звідки би Торіл тоді про це довідався?

— Він показав Антакові фібулу, — розповів Торіл. — А те, що він з роду Каїна, підтвердив, показавши напис на блискучій картці. Антак дуже сміявся, коли розповідав мені про неї.

— Сміявся? — спантеличено перепитав Йоганнес. — Що тут такого смішного? Документ? Закладаюся, це був паспорт.

— Гадаю, смішним було його ім’я, — припустив Торіл. — Антак сміявся з того, що він називається Каїн. Не знаю.

Моа підскочила.

— Тоді він бачив і його прізвище! — викрикнула вона. — Як він по-іншому називається, цей Каїн? — І від хвилювання Моа пурхнула через кімнату.

Торіл знизав плечима.

— Цього Антак мені не розповів. Він сказав, що та людина називається Каїн, і хихотів. Каїн запитав, чи вміє Антак робити золото, і коли той відповів, що навіть не знає, яка його таємна сила, наказав йому випробувати. Коли Антак поклав руку на фібулу і сказав своє слово, небо захмарилося і пішов дощ. Антак — дощівник.

— Але це теж неймовірно класно! — схвильовано вигукнув Йоганнес. — Уяви собі пустелі! І всіх людей, які вмирають з голоду тільки тому, що в їхній місцевості замало опадів.

— Каїн був розчарований, — сказав Торіл. — Те, що ти кажеш, правильно. Спочатку він подумав, що в такий спосіб теж можна здобути золото, та швидко відкинув цю думку. Адже тоді йому довелося би показати Антака іншим людям, а це суперечило його планам.

— Тобто? — поцікавився Йоганнес.

— Він хотів золота, — відповів Торіл. — Як і його прародич, лише золота. Саме з цією метою в його родині передавали знання наступним поколінням. І він запропонував Антакові угоду. — Торіл затнувся. — Мій батько мав роздобути золотяра, і за це мав отримати все, таке звичне для людей: будинок у людському світі, швидку автівку, сконструйовану за його розмірами, срібного птаха, тепло і світло. Антак погодився.

— Ти ж казав, що ви, медлевінґери, не цікавитеся такими речами, хіба ні? — здивувався Йоганнес. — Хоча щось мені не дуже віриться. От, приміром, хоча би Моа: її неможливо відірвати від фільмів жахів!

— Тихо будь! — сказала Моа і знову штурхнула його в бік. — Але я через це ніколи не зрадила би свого народу!

— Антак теж не зрадив, — пояснив Торіл. — Він переконав себе, що це піде на користь медлевінґерам, якщо він диктуватиме Каїну свої умови. Досить очевидним видавалося і те, що Каїн не вб'є золотяра, адже тоді не матиме з нього жодної користі. Антак взяв із собою краплі, що їх дав Каїн: той, кому їх підлити у напій, западає в глибокий сон і не пам’ятає, що з ним сталося.

— Саме це трапилося з Ретяком, Айліссом та Артабаком, — розгнівано скрикнула Моа.

Торіл кивнув:

— Антак підлив їм у вино краплі, а потім привів у світ людей, де кожен за його наказом вимовив своє слово: так він упізнав їхні таємні сили.

— А потім просто поклав їх у траву біля священного гаю, — обурилася Моа. — Як це підло!

— Жоден із них не був золотярем. А тоді прийшов мій Великий День. — Торіл ковтнув. — Мій батько відкрив мені свою таємницю, — прошепотів він. — Розповів мені всю історію і взяв мене з собою нагору. І жартома звелів мені сказати своє слово. — Він знову помовчав. — І я виявився золотярем.