Розділ «Частина перша З дороги — і в дорогу»

Діти перебігли через Високий міст. Таки холодніше тут, біля води, аніж на вулицях довкола школи. Вітер залітав з Ельби й аж свистів понад каналом, так, ніби й не настала давно вже весна.

— Та розказуй вже нарешті! — наполягла Ліна, відімкнувши вхідні двері до каюти і жбурнувши свого ранця в тісний проміжок між столом і стіною. — Хочеш чаю?

Йоганнес кивнув.

— Кевін вимагає від мене грошей, — сказав, посуваючи вбік стосик книжок, щоб сісти на лавку. Горішня книжка впала на підлогу, й хлопчик нахилився, щоб її підняти. «Найбільші злочини сторіччя». Чудово, Якнайкраще відповідає моментові.

— Вимагає від тебе грошей? — спантеличено запитала Ліна й аж забула за чайник.

Йоганнес кивнув.

— Хоче отримати від мене в середу п’ятнадцять євро. А як ні, то заріже мене. Або щось станеться з Бріттою.

Ліна не допитувалася, на якій такій підставі Кевін вибудував свою вимогу. Вона досить довго вже ходила з ним разом до однієї школи.

— Треба сказати директорові, — порадила дівчинка. — А він вже чимось зарадить.

— Ти збожеволіла? — вигукнув Йоганнес. — А потім знайдуть мій труп у якомусь каналі!

— Ти й справді забагато детективів надивився! — сказала Ліна. — Краще почитай щось хороше!

Йоганнес простягнув їй «Найбільші злочини сторіччя».

— Маєш на увазі щось таке, га? — запитав. — Закладаюся, тут знайдеться тисяча подібних історій! Вони ж мене вб’ють, Ліно! Або Брітту!

— То піди до поліції, — порадила дівчинка. Чайник засвистів, і вона залила водою чайні пакетики в горнятках. — Було би дуже великою дурницею так не вчинити.

— П’ятнадцять євро я ще маю, — сказав Йоганнес. — Назбирав.

— Ти здурів, Йоганнесе! — вигукнула Ліна. — Здурів, здурів, здурів!

Йоганнес обережно відсьорбнув перший ковток чаю. Гаряча рідина, що ще й не встигла набратися чайного смаку, обпекла язика.

— Можливо, я й пішов би до поліції, — мовив хлопчик. — Але Брітта й справді повертається з роботи вночі. Невже ти думаєш, що до неї приставлять персональну охорону тільки тому, що дванадцятирічний хлопчик розповість їм, нібито якийсь дев'ятикласник погрожує її вбити? Кевін, звісно, все заперечить. І якщо потім з Бріттою щось станеться…

— Я вважаю, що це неправильно, — сказала Ліна, але видно було, що вона вже трохи засумнівалася. — До того ж я не вірю, ніби він і справді щось таке вкоїть. То він тільки патякає. Такий він уже є.

Тут Йоганнес згадав того ножа і жар цигарки перед своїм обличчям.