Розділ «Частина п'ята Затемнення півмісяця»

Перед ними вже лежала ціла гора — кілька сотень череп'яних кварт і обрізки рушничних стволів. Їх наповнювали порохом.

Один солдат насипав у кварту пригорщу пороху, другий напихав туди ганчір'я, третій знову досипав пригорщу пороху. Четвертий сидів біля обрізків іржавих стволів і затикав з обох боків дерев'яними затичками. П'ятий обв'язував їх дротом. Циган обмазував готові гранати глиною.

— Триста кварт уже готові,— доповів Гергей.

— Додавайте й сірки,— сказав Добо,— причому кладіть великими шматками.

— Що ж, так буде ще краще,— погодився Гергей.

Зброєносець Балаж побіг по сірку.

Деякий час Добо задоволено спостерігав за роботою працюючих, потім озирнувся.

— Гашпарич тут?

— Тут,— відповів хтось унизу.

— Іди сюди.

Хлопець вибіг і, зупинившись перед Добо, клацнув підборами.

— Ти перший вискочив з пролому?

— Так, пане капітан.

— Від сьогоднішнього дня ти — молодший сержант!

І тільки вранці обложенці побачили, яким надійним захистом виявилися для турків накриття першої ночі. Від будинку протоієрея Хецеї до південно-західного муру фортеці, тобто до того місця, де й нині ще стоять ворота, тягнувся широкий вал.

Невдовзі з ровів почали підкочувати до стін бочки. Тисячі й тисячі рук витягували і складали порожні бочки.

Турки порозбивали міські льохи, вино з бочок повипускали, а бочки й чани, в яких винороби чавили виноград, теж взялися підтягувати до мурів фортеці.

Було видно, як просто на очах росте стіна з бочок. Бочки передавали з рук у руки і ставили їх, як воно й має бути, на днище.

Того ж дня виклали гору з бочок; опертям їм слугував сам фортечний мур. А із зовнішнього боку гори турки спорудили сходи з мішків з піском.

З фортеці стріляли з ранку й до ночі, але бочки були добрим захистом, і турецькі солдати робили своє діло.