Завели другого солдата. Він теж здавався наляканим. Його довге чорне волосся було заліплене багнюкою. Солдат зупинився, розгублено витріщивши очі.
— Що ви робили біля водосховища?
— Чекав турка,— відповів солдат.— Пан лейтенант Гегедюш сказав, що не сьогодні-завтра турки самі візьмуть фортецю, і тоді ми всі загинемо, то краще, коли ми самі її здамо.
Ввели й третього солдата. Зовсім молодий, жовтороте пташеня, у розірваних на колінах, виблідлих червоних штанях.
— Я нічого не знаю,— пробелькотів він.— Мені сказали стати до водосховища, а для чого — я не знаю.
— Пан Гегедюш не казав, що було б добре знайти спільну мову з турками?
— Казав.
— Коли він сказав про це вперше?
— Увечері після великого приступу.
— А що саме він казав?
— Ну, сказав, що... він сказав, що... нас мало, а їх багато і що жодна фортеця не вистояла, хоча і йшли тоді турецькі війська нарізно, у двох напрямах.
— Говорив пан лейтенант Гегедюш що-небудь про додаткові гроші, які слід виплачувати в час облоги?
— Говорив. Він казав, що у такий час в інших фортецях видають подвійну платню.
— А що він сказав про здачу фортеці?
— Сказав... сказав, що турки все одно візьмуть фортецю, то ж краще ми матимемо від них нагороду, аніж смерть.
— А що відповіли солдати?
— Нічого. Ми просто розмовляли біля вогнища, коли турки до нас кричали.
— Ви їм відповідали?
— Ні. Тільки пан лейтенант перемовлявся з ними уночі.
— А як він говорив з ними?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п'ята Затемнення півмісяця“ на сторінці 35. Приємного читання.