Розділ «Частина четверта Лихоліття Егера»

Найбільше ратників змінилося на вежі біля Старих воріт, де командував Гашпар Пете. Щоразу, коли біля цієї вежі рідшав ліс облогових драбин, турки били туди з гармат; пробиваючи мур і пліт величезними камінними ядрами.

Закладені ворота виламували кирками і лопатами; вже виламали і три кілки органки.

— П'ятсот! — гукнув Добо Криштофові.

Криштоф повернув коня і помчав передати наказ: приведіть п'ятсот чоловік.

Це був майже весь резерв.

Мекчеї якнайщільніше натягнув шолом і з десятком ратників побіг до Старих воріт. Якщо турки увірвуться, тоді і йому знайдеться робота — обороняти ядро фортеці.

Під воротами і коло воротної вежі турки падали, як мухи. Їх валили стрільці, що старанно палили з вишки. Раз по раз лунали громові вигуки Гашпара Пете:

— Хлопці, за мною! Тримайтеся міцно! Трощи клятих обома руками!

Сам він уже до пояса був забризканий кров'ю і бив з усього розмаху то киркою, то списом.

— Господи, допоможи!

— Аллах! Аллах!

Коли турків на драбині рідшало, звідусіль лунали крики: «Води! Води!»

Жінки носили воду до підніжжя веж у глеках і в дерев'яних дзбанах.

Пете схопив дзбан, підняв забороло і пив жадібно, припавши до посудини; вода з двох боків цівками стікала з губ на панцир, з панцира лилася по ліктях, по колінах, по ступнях і витікала, наче з джерела. Але що до того Гашпарові Пете, коли він розлючений та ще й знемагає від спраги.

Не встиг він відірвати від дзбана запечені губи, як помітив турка, що стрибав на мурі. В одній руці турок тримав бунчук, другою несамовито рубався. За його спиною показалася друга бусурманська голова, потім третя...

— Гей! Та щоб ти луснув!..— крикнув Пете і, потягнувши за ногу турка з бунчуком, покотився разом з ним по щаблях драбини. Коли вони застрягали, Пете молотив турка по обличчю кулаком у залізній рукавиці.

— На, собако!

Потім Пете підхопився, захекавшись, і, залишивши напівзадушеного турка на розправу селянам, які снували внизу, вибіг на вежу. Бив, рубав, спритно повертаючись на всі боки.

— Аллах акбар!

Турки роєм роїлися на мурі. Падали закривавлені тіла угорців. Один акинджі кішкою плигнув на вишку вежі. Зірвався на ноги, підняв прапор. Турецьке військо бурхливо вітало його знизу переможними вигуками.