— Я слухаю тебе.
— В Єди-кулі сидить один в'язень, дуже багатий угорський вельможа Балінт Терек...
— Ти хочеш визволити його?
— Я цього не сказав. Але, припустимо, хочу.
— Слухаю тебе.
— Разом з тобою у замок прибуде кілька нових солдатів або ж твоїх слуг. Що коли, скажімо, завтра ввечері ти виведеш із фортеці пана Балінта під тим приводом, ніби його викликає до себе султан?
— Після заходу сонця навіть коменданту не дозволяється виходити з фортеці.
— За наказом султана — можна. Ну, припустимо, Балінт вийде вдень разом з тобою і в супровді двох солдатів. Вулиці тут майже безлюдні. Ти накажеш солдатам вернутися назад, а далі ви підете уже вдвох з Балінтом. Але замість того щоб податися до сераля, ти поведеш названого в'язня на корабель, який стоятиме в гавані під оранжевим прапором. Можливо, то буде фелюга для перевезення зерна, може, барка або й просто човен. Їх там не так багато. Отож я і кажу: у крайньому разі ви зміните одяг, плащі і обидва підніметесь на корабель.
— І це все?
— Не зовсім. Тільки-но корабель відчалить, тобі відлічують у руку триста золотих — турецькими грішми це три тисячі курушів чи піастрів. А тоді вже чи водою, чи сушею ми поїдемо в Текирдаг. Там тебе чекатиме людина з добрими кіньми і півтисячею золотих. Це ще п'ять тисяч курушів. Ми поїдемо в Афіни, звідти в Італію, і, як тільки ступимо на італійський берег, тобі дадуть ще п'ятсот золотих.
— Тисяча триста.
— Поки що — так. Це, здається, твоя платня за десять років. Але подумай і про таке: невже людина, що володіє Дебреценом, Сігетваром і Вайда-Гунядом, управитель королівського маєтку і майже всієї Задунайщини,— невже вона не дасть тобі хоча б дев'яносто дев'ять тисяч золотих, навіть якщо їй довелося б пожертвувати для цього половиною свого статку!
— А якщо я не побачу й першої тисячі?
— Хочеш, я віддам тобі її зараз?
Бей замислено дивився в темряву.
Гергей знизав плечима.
— Якщо побачиш, що ми дуримо тебе — хоча, думаю, угорця-пройдисвіта ти ще ніколи не зустрічав, у тебе завжди вистачить часу звинуватити Балінта Терека у спробі втекти з фортеці і заявити, що ти сам погнався за ним і схопив його на кораблі. Приведеш його назад з корабля чи з суші — тобі все одно повірять, бо ж ти його привів.
Бей замислився.
— Ну, гаразд,— сказав він нарешті.— Нехай завтра за годину до заходу сонця в затоці стоїть корабель з оранжевим прапором на відстані польоту стріли від Семибаштового замку. Чекай мене на березі. А як я тебе впізнаю?
— Придивись до мене добре при світлі місяця. Якщо завтра не впізнаєш з обличчя, то шукай тюрбан жовтий, як сірка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Лев-в'язень“ на сторінці 82. Приємного читання.