— Мене звуть Габор Шомоді,— відповів піп.— Хай благословить тебе господь, Добо.
Бранці плакали від радості. Жінки цілували визволителю руки, ноги, одяг.
— Ви дякуйте не мені,— заявив Добо.— Вас врятував он той хлопчик.— І він вказав на Гергея.
Гергея за ціле його життя стільки не цілували, як за один цей день. Але в майбутньому не знатиме він ласки: довго доведеться чекати на неї.
Здобиччю угорців стали п'ятнадцять навантажених підвід і багато всілякої зброї.
Перш ніж ділити все це, Добро запитав бранців, хто найпершим попав у неволю.
Вперед вийшов молодий хлопець і зняв шапку:
— Мабуть, я.
— Як тебе звати?
— Гашпар Кочиш, ваш покірний слуга.
— Звідкіля ти родом?
— З Егера, пане.
— А де тебе схопили?
— Під Фейєрваром, мій пане.
— А ти знаєш, чиє то майно на підводах?
— Оті розбійники грабували всюди, де тільки могли.
Добо звернувся до турка:
— Розповідай, Юмурджак.
— Ми брали всюди, де нам аллах дозволяв. Усе майно невірних належить нам. Що знаходили, те й забирали.
— Що ж, розкладіть тепер усе. Я поділю майно між вами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Де угорські витязі родяться?“ на сторінці 36. Приємного читання.