TextBook Яничар зупинив коня, чекаючи тих, що їхали позаду.
— Я впізнав тебе, Юмурджак! — гукнув Добо.— Ось вона яка, турецька честь! Грабувати тих, з ким іще вчора воював разом? Розбійник! Такий же поганець, як і твій поплічник!
Яничар глянув на Добо, але нічого не відповів.
— Ну, підходь сюди ближче, блазню! — кричав Добо.— Золота тут нема, є тільки свинець, залізо, його ми тобі всиплемо, скільки захочеш!
Він прицілився. Пролунав постріл.
Юмурджак похитнувся на коні і впав у пилюку.
Майже одночасно затріщали решта рушниць. Турки теж відповіли на «привітання» пострілами з пістолей.
Море нібито хотів підхопити яничара, що падав з коня, але тільки вихопив у нього кинджал з піхов. У наступну мить він ляснув коня по крупу лезом кинджала. Кінь звівся на диби і помчав. Море з усіх сил підганяв його.
— Тримайте його, золото тікає! — крикнув Добо туркам.
Ті спершу отетеріли, а затим поскакали Слідом за Море, посилаючи йому навздогін розлючені прокльони. Добо встиг їх порахувати:
— ...десять... двадцять... сорок... п'ятдесят...
Перечекав ще хвилину, тоді зіскочив з помосту.
— По конях, хлопці! Їх там не набереться й шістдесяти!
Солдати скочили на коней, а Добо вже у воротях гукнув Цецеї:
— Отого турка в кольчузі, якщо він ще живий, зачиніть у себе! А тих, хто підпалював хати, хай селяни порішать!
Цецеї, священик і ще два кріпаки поспішили на дорогу. Юмурджак уже сидів на землі, хоча не прийшов іще до тями. Куля Добо вдавила йому панцир якраз над самим серцем.
— Перев'яжіть його,— звелів Цецеї,— і відведіть у двір.
Турок не опирався, дав себе перев'язати.
— Ти вмієш грати в шахи? — гаркнув на нього Цецеї.
Яничар ствердно кивнув головою, але промовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Де угорські витязі родяться?“ на сторінці 32. Приємного читання.