TextBook Та, побачивши свого коня і хлопчика Гергея, що сидів верхи на ньому, він аж рота розкрив від здивування.
Добо покликав до себе хлопчика, і вони виїхали за ворота. Турка витязі оточили з усіх боків.
— А чи знаєш ти, Герге, куди ми зараз прямуємо? — запитав Добо.
— Не знаю,— відповів хлопчик.
— Тепер ми їдемо роздобути тобі шаблю.
— У турків?
— Авжеж.
— Для мене?
— Для тебе. А ти не боїшся?
— Ні.
— Найголовніше, синку, не боятися! Все інше прийде потім.— Далі вони їхали мовчки.
Кінські копита зняли білу куряву по дорозі через Мечек, а коли вершники вип'ялися на кам'янистий схил гори, копита лунко зацокотіли.
У Гергея, наче дзвін, відлунювали слова Добо: «Найголовніше — не боятися!»
10
Бранців знайшли у лісі. Їх сторожили шестеро асабів.
Коли угорські витязі виринули з-за дерев, невільники, радісно вигукуючи, стали розбивати й зривати з себе кайдани.
Шестеро асабів кинулися врозтіч.
Витязі не стали за ними гнатися. Мали інший клопіт. Насамперед треба було познімати кайдани з бранців.
Добо подав руку священикові.
— Я — Іштван Добо,— назвав він себе.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Де угорські витязі родяться?“ на сторінці 35. Приємного читання.