TextBook Зорка мовчки кивнула. Обличчя виховательки спохмурніло. Вона випросталась. Мовчки поклала руку на Зорчине плече, пригорнула до себе. Другою рукою погладила її по щоці й запропонувала:
— Дівчатка, а якщо хором?
Дівчатка знову пожвавішали, загомоніли. Стали, перебиваючи одне одного, пропонувати пісні.
Віра Іванівна засміялася, звела руки вгору:
— Дівчатка, діти, заспокойтеся! Нумо по черзі. Значить, так: хорові пісні — раз,— вона загнула палець,— Галя танцює — два, Наталя й Анка читають вірші — три. Рахія, ти співатимеш? Дуже добре. Крім того, я пропоную зробити інсценізацію. Цей концерт ми дамо не лише в госпіталі. Незабаром літні канікули, ми всі поїдемо в колгосп допомагати сапати й влаштуємо концерт для колгоспників.
— Ур-ра! — закричала Галка.
У дворі показалися Сашко й Петрусь.
— Ей, Заєць! Сашко! Гайда до нас! — Генько побіг назустріч хлопцям.— Ми концерт придумуємо для госпіталю!
Рано утром, вечерком,
В полдень, на рассвете
Треплет Геббельс языком
У себя в газете!.. —
продекламував Петрусь.
— Дуже добре, Петрусю,— зраділа Віра Іванівна,— ти весь знаєш?
— Здорово! Цей я теж знаю! — вигукнув Генько.
Узнаем о чудесах
Из фашистской сводки:
Немцы сбили в небесах
Три подводных лодки!
— Отож, діти,— мовила Віра Іванівна,— ще один номер готовий. А ти, Сашко?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зорчина пісня» автора Браун Жанна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 64. Приємного читання.