Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

Принцеса опустила очі долу й прошепотіла:

— Лірон був надто легковірний. Останнім часом він став усе ж таки надто легковірний. Він мав рацію: серед журналістів уже не зосталося нікого, хто зважився б виступити проти Норліна. Ніколи б не повірила, що це станеться так швидко.

— Що буде з Ліроном? — стиха промовив Йоас.

— Я дуже сподіваюся, що вони його не катуватимуть, — прошепотіла Малена. — Дуже сподіваюсь…

Ярвен пригадала, що казали про ватажка бунтарів Гільґард, Тяркс, Больштрем і віце-король. «Одна куля — і він навіть нічого не відчує». Ні, надто делікатними їх не назвеш! Ярвен була певна: вони Лірона не пощадять, якщо схочуть почути від нього, де переховується принцеса. Принцеса і її двійниця.

— Ви тільки погляньте! — вигукнув Больштрем. — Совість короля, наш маленький смаглявий поборник моралі! Приємно знову тебе бачити, Ліроне! Адже минуло стільки часу!

Лірон мовчав.

— Хоча, як на тебе, то, мабуть, не так уже й багато? — провадив Больштрем. — Гадаю, ти ще якийсь час непогано обходився б і без нашого товариства, еге?

Норлін прокашлявся й сказав:

— Слухай, Ліроне, давай залагодимо справу мирно! Мені шкода, що нам довелося доправляти тебе сюди зв’язаним. Я вибачаюся за те, що мої люди повелися з тобою вочевидь грубіше, ніж треба було.

Лірон підвів погляд.

— Але твоя спроба зустрітися з отим репортером… який нарешті— щоправда, лише кілька днів тому, та все ж, хвалити Бога, втямив, у чому полягає його обов’язок перед країною, — отож ця твоя спроба, звичайно, дає нам підстави припускати, що ти причетний до зникнення Ярвен. А може, й до зникнення Малени.

Лірон не поворухнувся.

— Бачиш, Ліроне, — привітно сказав Больштрем, — нам, звісно, довелося помізкувати над тим, хто міг так запросто навідатися до наших лягавих псів. Є лиш одна така людина. Дурні ми були, що не здогадалися про це раніше. Тоді б ми, певна річ, усе ж таки не відмовилися від охорони.

— Це твій син, Ліроне! — кинув Норлін. — Собаки слухаються лише Йоаса! Тож не заперечуй, не марнуй нашого часу! Ярвен викрали ви, а з репортером ти хотів зустрітися для того, щоб розповісти всю цю історію й показати Ярвен. Ти все ще сподіваєшся й на півдні підбурити людей проти мого нового закону!

— Ну?! — гримнув Больштрем. — Де вони?

Лірон мовчав.

— Послухай, Ліроне, — промовив Больштрем, — у нас лишилося не багато часу, і ми не маємо наміру гаяти бодай хвилину. Сподіваюся, тобі не треба пояснювати, що заговорити — у твоїх-таки інтересах.

Лірон кивнув головою й відказав:

— Погрожуєш. — Губи в нього пошерхнули й лущилися, він ледве вимовляв слова. — Невже ти й досі не знаєш мене, Больштреме?