Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

— Щоправда, я ось міркую собі: а чого ж у тебе, Ярвен, не закралася підозра ще тоді, коли довелося надівати перуку? Адже для тієї ролі було доволі й білявих дівчат. Як ти пояснила собі те, що саме тебе…

Ярвен відчула, як щоки в неї спалахнули, вона похнюпила голову й нарешті проказала:

— Просто я повірила їм, що в мене — найкраща харизма.

Яка ж вона була дурна, яка дурна! Вони так легко втерлися їй у довіру, а вона виявилась така марнославна й так охоче їм повірила.

— А згодом, опісля… коли все так добре вийшло, я, звісно, зрозуміла, що вони, мабуть, одразу побачили, як я на тебе схожа.

— І що? — спитала Малена. В її голосі вчувалася нетерплячка.

— Ці кіношники помічають таке, звичайно, відразу, — промовила Ярвен. — Адже в них натреноване око. До того ж на кастинг вони запросили чимало дівчат. Очевидно було, що серед них прийде й одна така, яку можна легко обернути на тебе. — Вона схлипнула. — Тепер я розумію, звичайно, що ніякого фільму немає взагалі. Що весь отой кастинг вони влаштували лише задля того, щоб знайти для тебе двійницю! Але тоді я про це не здогадувалась. Адже таке годі собі й уявити!

Малена все ще не зводила з неї пильного погляду. Нарешті обернулася до Йоаса й сказала:

— Нам треба побалакати.

— Боюся, він не розколеться, — кинув Больштрем.

Норлін уже кілька годин ходив туди-сюди в бібліотеці й чекав.

— Стверджує, нібито не знає, де принцеса. Ми його трохи полякали, а ти ж бо знаєш: наші люди церемонитись не люблять. Тепер до нього не скоро повернеться його колишній вигляд.

Норлін тяжко зітхнув.

— Є, звісно, й інші методи, — провадив Больштрем. — Та коли йдеться про Лірона, то, боюся, не поможуть і вони.

— Тобто до кінця тижня ми їх не знайдемо? — запитав Норлін. — Ні однієї, ні другої?

Больштрем кивнув головою й промовив:

— Боюся, цього разу на балконі тобі доведеться стояти самому. Певна річ, ми оголосили їх у розшук, але тепер вони, гадаю, можуть опинитися в будь-якому куточку країни.

— На півночі, — сказав Норлін. — Адже ти теж так гадаєш?

— Північ теж велика, — відповів, стенувши плечима, Больштрем. — Послухай, Норліне, я знаю твою думку, але пора вже зважитись. На півдні настрої, потрібні для наших планів, ще не визріли. Може, навіть і для закону теж. Якби принцеса була на нашому боці, тоді ще півбіди, а так… Доведеться підпрягатись нам, Норліне. Наші люди порозпитували, поприслухалися… Надто багато хто ще має сумніви. Проти введення військ на північ чинитимуть опір, зокрема й на півдні, це вже напевно. Нам потрібні додаткові аргументи. Серйозні аргументи.

— Тільки без трупів! — істерично вигукнув Норлін. — Я не хочу мати в себе на руках кров!