Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

— А ти вчора ввечері ще гарненько попрацювала! — кинула Тіна, поправляючи на плечі ремінь від ранця. Уроки скінчилися, попереду на них чекали вихідні. — Дійшла аж до прадіда з прабабою! І це навіть при твоєму батькові! Де ти повишкрібала всі оті турецькі імена?

Ярвен засміялася. Світило сонце, домашніх уроків задали тільки для годиться, а за тиждень — уже літні канікули.

— Може, поїмо десь морозива? — спитала Ярвен. — Я зателефонувала Ґекхан, і вона мені допомогла. Сміхота, але тепер моїх прадіда й прабабу з батькового боку і діда й бабу з материного боку звати однаково, тютінька в тютіньку. Кумедний збіг!

Тіна хихикнула й спитала:

— А якщо вона помітить?

Ярвен хитнула головою й відповіла:

— Аж так пильно вона не придивляється. Її цікавить лише те, чи гарно дерево намальоване. Моє їй здалося трохи заплутаним. Слухай, а що вони ото роздають?

Тіна стенула плечима. Тим часом двох чоловіків з листівками обступив гурт школярів.

— У кожному разі не морозиво! — мовила Тіна. — А я хочу морозива! Чи ти гадаєш, там роздають щось на дурничку?

— Пусте! — кинула Ярвен. — То ти мене запрошуєш?

Вони завернули за ріг і в бік школи вже й не озиралися.

— По дві кульки? Та не скупися!

— У тебе що — своїх кульок у голові мало? — відказала Тіна.

Несподівано позаду дівчата почули квапливі кроки.

— Гей! — гукнув якийсь молодик. — Невже вас анітрохи не цікавить, що ми тут… — Нарешті він таки наздогнав їх.

— Ну? — озвалася Тіна.

Молодик усміхнувся. На вигляд він був нівроку, так ніби щойно зійшов з телеекрана.

— Усі юрбами сунуть до нас, щоб узяти запрошення! — сказав він і простяг Тіні якийсь папірець. — Лише ви дві… Довелося самому поцікавитись, що ж то за дві такі дівчинки, яким анітрохи не хочеться стати кінозірками!

— Ну? — знов озвалася Тіна. Хоча цього разу в її голосі прохопилася вже й певна цікавість.

— А надто коли ті дівчатка схожі на вас двох, — провадив молодик.