Чиновник завбачливо ступив крок назад, так ніби очікував, що саме зараз віце-король нарешті вибухне гнівом, і промовив:
— Щось інше навряд чи й можна уявити, ваша королівська високосте! Але дивує те… дивує те, що…
— Ну? — поквапив його Норлін.
— Принаймні в цьому люди зі служби безпеки присягаються! — провадив далі чиновник. — Протягом кількох годин перед тим, як вона зникла, в усій околиці не було помічено жодної машини. А ви ж бо знаєте: територію навколо школи на багато миль добре видно.
— Це якщо завдати собі клопоту й узяти очі в руки! — кинув Норлін. — Сподіваюся, мені не треба запитувати, чи не було помічено вертольота, автофургона, кінного екіпажу?
— Ні, нічого такого, ваша високосте! — поквапно відповів чиновник і вклонився. — Наші люди впевнені.
— У такому разі вони непогано облагодили цю справу, — пробурмотів Норлін і задудонів пальцями по столу. — А підземний хід? Щоправда, перед тим, як мій шурин віддав до тієї школи Малену, територію ґрунтовно обстежили.
— Про підземний хід не може бути й мови, ваша високосте, — промовив чиновник і знову вклонився. — Там кам’янисті ґрунти. Керівник слідчої групи…
— Я хочу з ним побалакати! — перервав його Норлін. — Зараз! Цю ж мить!
Чиновник знов уклонився й, не випростуючись, позадкував до дверей.
— Звичайно, ваша величносте! — відповів він. — Я його негайно…
— І поки що жодного слова пресі! — гукнув Норлін. — Ви чуєте? Чуєте? Спершу більше довідатись маю я! Господи, одне не те слово, якась безглузда дрібничка — будь-що, ви чуєте?! — будь-що тепер може зашкодити моїй небозі! — Здавалося, він аж тепер усвідомив те, про що йому оце щойно доповіли.
— Я так і перекажу, ваша високосте! — вигукнув чиновник, намацуючи позад себе клямку. — А керівника слідчої групи я негайно…
— А крім того, мені потрібен Больштрем, — кинув віце-король і стомлено опустився в крісло за письмовим столом. — Знайдіть мені Больштрема. Хоч би де він був.
— Так-так, Больштрема, звичайно, — закивав головою чиновник, і тепер у його голосі вчувалася не лише службова запопадливість, а й певна полегкість. — Я накажу розшукати його.
І він, причиняючи за собою двері, подумав: «Як же добре, що після Смерті короля Норлін почав так тісно працювати з Больштремом!» Той допоможе знайти принцесу. Скоріше Больштрем, аніж поліція.
* * *— Та зайдіть же на хвилинку, ну ж бо! — запрошувала Тінина мати. — Ми якраз сидимо на кухні.
— Вітаю, мамо! — кинула Ярвен, не підводячи погляду.
Мама стояла випроставшись на порозі кухні й усміхалася.
«Яка ж вона гарна! — подумала Ярвен. — Цілковита протилежність імені. Білява. Висока. Елегантно вбрана. Звичайно, їй це потрібно для роботи. Але я нерідко помічаю, як знічуються перед нею люди, навіть коли вона отак просто стоїть».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скоґландія » автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кірстен Бойє Скоґландія“ на сторінці 5. Приємного читання.