Розділ «Протистояння Книга III»

— Ну так скажіть.

Але Берлсон нічого не сказав.

— Вам страшно? — спитав його Ґлен. Він подивився на всіх вісьмох. — Вам так страшно, що навіть імені його не можете вимовити? Ну тоді я скажу за вас. Його звати Рендалл Флеґґ, також його прозивають темним чоловіком, високим чоловіком, Ходаком. Хто-небудь із вас його так називає? — голос його здійнявся до високих, чистих октав гніву. Деякі з озброєних тривожно перезирнулися, а Берлсон відсахнувся на крок. — Називайте його Вельзевул, бо і це теж його ім’я. Називайте його Ньярлахотеп[195], Ахаз[196] і Астарот[197]. Називайте його Р’єлах[198], Сет[199] і Анубіс[200]. Ім’я йому легіон, він виходець із пекла — і ви цілуєте його в зад.

Його голос знову перейшов на розмовну тональність, Ґлен невимушено всміхнувся.

— Ну, просто я подумав, що з цього варто почати…

— Хапайте їх, — сказав Берлсон. — Хапайте і стріляйте в першого, хто спробує втекти.

Якусь дивну мить ніхто не поворухнувся — і Ларрі подумав: «Вони цього не зроблять, вони бояться нас так само, як і ми їх, навіть більше, хоча й мають зброю».

Він подивився на Берлсона і сказав:

— Чи ти, гандоне, жартувати надумав? Ми хочемо йти. Ми заради цього прийшли!

Потім вони всі заворушилися, неначе Ларрі сам віддав їм наказ. Його і Ральфа запхнули на заднє сидіння однієї машини, а Ґлена — в другу. Вони опинилися за залізними ґратами. Ручок на дверях усередині не було.

«Нас заарештували», — несподівано весело подумав Ларрі.

На переднє сидіння напхалося четверо людей. Машина дала задній хід і рушила на захід. Ральф зітхнув.

— Страшно? — тихо спитав Ларрі.

— Чортибатьказна, чи страшно. Але так же ж класно посидіти, слів нема!

Один із людей на передньому сидінні сказав:

— Язикатий у вас дід. Він головний?

— Ні, я.

— Як тебе звати?

— Ларрі Андервуд. А це Ральф Брентнер. Третій — Ґлен Бейтман.

Він подивився в заднє вікно. Друга машина їхала за ними.