Стю всміхнувся:
— Еге ж. Усе, що Ґор Відал написав, — про всяких там Лінкольна, Аарона Бурра[184] і всіх інших. Давно про цих козлів почитати хотів. Тепер, здається, маю можливість.
Ральф криво всміхнувся.
— Пробач, Стю. Здається, я нічого не придумаю…
Стю потиснув йому руку, і Ральф відійшов.
Підійшов Ґлен. Він теж плакав, і коли сів біля Стю, у нього знову потекли сльози.
— Не плач, малий, — сказав Стю. — Усе буде добре.
— Ларрі має рацію. Погано це. Так хіба з конякою роблять…
— Ну ти ж знаєш, що так треба.
— Та, мабуть, але хто ж точно може сказати? Як нога?
— Зараз узагалі не болить.
— Ну що, таблеточки маєш, — Ґлен витер очі рукою. — Прощавай, Східний Техасе. Збіса гарно було з тобою дружити.
Стю відвернувся і сказав:
— Не треба так прощатися, Ґлене. Хай буде: «До зустрічі!», так певніше пощастить. Може, ти вилізеш із цього яру тільки до половини — і будемо тут з тобою всю зиму в крибідж[185] грати.
— Боюся, що не до зустрічі, — сказав Ґлен. — Передчуття в мене таке. А в тебе?
Й оскільки Стю теж мав таке передчуття, то знову подивився в обличчя Ґленові.
— Так, є таке, — сказав він і злегка всміхнувся. — Але ж я не буду боятися злого, правильно?
— Правда! — сказав Ґлен. Тепер він перейшов на хрипкий шепіт. — А ти в разі чого скористайся запасним виходом, Стюарте, не вимахуйся.
— Авжеж.
— Ну то бувай.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протистояння Книга III“ на сторінці 88. Приємного читання.