Розділ без назви (1)

ФРЕН: Так… перепрошую.

НІК: Декому з вас може здатися, що оскільки Том відсталий, то з нього може бути легше витрусити правду, ніж із когось розумнішого, але…

ЛАРРІ: Ну.

НІК: Але насправді все навпаки. Якщо я скажу Томові, що він просто повинен розповідати все отак, а ніяк інакше, незалежно ні від чого, то він так і зробить. Так звана нормальна людина може протриматися тільки певну кількість годин катування водою, ударів струмом чи заганяння голок під нігті…

ФРЕН: Але ж до такого не дійде, правда? Не дійде? Тобто я хочу сказати, ніхто не вважає, що дійде до цього, правда?

НІК: …а тоді скаже: «Усе, здаюся. Я розкажу те, що знаю». Том просто такого не зробить. Якщо він повторить свою легенду багато разів, то не просто її завчить — він у неї повірить. Ніхто вже від нього нічого іншого не добудеться. Я просто хочу всім показати, що з кількох причин відсталість Тома — це насправді плюс у подібній місії. «Місія» звучить претензійно, але так це й називається.

СТЮ: Це все, Ральфе?

РАЛЬФ: Ще трохи є.

СЬЮ: Якщо він справді почне вірити у свою легенду, Ніку, то як він здогадається, що пора повертатися?

РАЛЬФ: Перепрошую, мадам, але, здається, тут про це зараз буде.

СЬЮ: Ой!

НІК (читає Ральф): Томові треба це навіяти під гіпнозом, перш ніж його відсилати. Знов-таки, я не фантазую; коли в мене виникла ця думка, я попросив Стена Ноґотного спробувати загіпнотизувати Тома. Стен раніше подібні штуки показував як фокуси, я чув від нього. Ну, Стен не вірив, що вдасться… але Том увійшов у гіпноз через шість секунд.

СТЮ: Отакої! Старий Стен таке вміє, що, правда?

НІК: Я подумав, що Том може легко піддаватися гіпнозу, ще тоді, коли зустрів його в Оклахомі. Він, певне, розвинув у собі таку здібність, трохи себе гіпнотизуючи. Це допомагає йому проводити зв’язки. Він не міг зрозуміти, що я йому хочу сказати, коли ми зустрілися, — чому я на його слова не відповідаю. Я все прикладав руку то до рота, то до горла, щоб показати, що я німий, а до нього все ніяк не доходило. Потім він раптом просто відключився. Краще описати не можу. Він повністю завмер. Погляд у нього став відсторонений. А потім він з того стану вийшов — точно як загіпнотизована людина отямлюється, коли її будить гіпнотизер. І він зрозумів. Отак це було. Він пішов у себе, а потім повернувся з відповіддю.

ҐЛЕН: Це просто дивовижно!

СТЮ: Атож.

НІК: Я попросив Стена влаштувати йому постгіпнотичне навіювання під час тієї спроби днів із п’ять тому. Навіювання полягало в тому, що коли Стен скаже: «Я б хотів побачити слона», — Том відчув потужний потяг піти в куток і стати на голову. Стен сказав йому цю фразу приблизно через півгодини після того, як Том отямився від гіпнозу — і Том тут же побіг у куток і став на голову. У нього з кишень всі кульки й цяцьки посипалися. Потім він сів, усміхнувся і сказав: «От цікаво, чого Том Каллен пішов і це зробив?»

ҐЛЕН: Просто чую, як він це каже!

НІК: У всякому разі, оці гіпнотичні тонкощі — це просто вступ до двох дуже простих ідей. По-перше, ми можемо навіяти Томові, що він має піти в певний час. Найбільш очевидно — зорієнтувати його за місяцем. Коли настане повня. По-друге, після повернення його можна ввести в глибокий гіпноз і він практично ідеально зможе переповісти все, що бачив.

РАЛЬФ: Отут закінчується запис Ніка. Нічого собі!