Розділ без назви (1)

СЬЮ: Дейну Юрґенс. Це найсміливіша жінка, яку я знаю. Звичайно, я знаю, що їй ще не сімдесят, але, гадаю, якщо ми їй запропонуємо, вона згодиться.

ФРЕН: Так — якщо ми дійсно маємо це зробити, то, гадаю, вона гідна кандидатура. Я підтримую пропозицію.

СТЮ: Добре — виносимо на голосування рішення попросити Дейну Юрґенс теж вирушити туди. Хто за?

Комітет проголосував одностайно, 7 проти 0.

ҐЛЕН: Добре, а хто номер три?

НІК (зачитує Ральф): Якщо Френ не подобається думка Ларрі, то, боюся, моя їй ще дужче не сподобається. Я висуваю…

РАЛЬФ: Ніку, ти збожеволів! Ти жартуєш?

СТЮ: Ну ж бо, Ральфе, читай!

РАЛЬФ: Ну… він пропонує… Тома Каллена.

Гомін у залі.

СТЮ: Окей. Зараз слово надано Нікові. Він он писав як ненормальний, то давай, читай, Ральфе.

НІК: По-перше, я знаю Тома так само добре, як Ларрі — Суддю, а може, й краще. Він любить матінку Ебіґейл. Він заради неї зробить що завгодно, навіть підсмажиться на повільному вогні. Я не жартую. Він заради неї готовий хоч себе підпалити, якщо йому сказати.

ФРЕН: Ніку, ніхто ж і не сумнівається, але ж Том…

СТЮ: Тихше, Френ, зараз слово Ніку.

НІК: Мій другий аргумент такий самий, як і в Ларрі щодо Судді. Супротивник навряд чи очікуватиме, що розумово відстала людина виявиться шпигуном. Ваша загальна реакція на цю думку, може, якраз і свідчить на її користь.

Мій третій — і останній — аргумент полягає в тому, що хоча Том, можливо, й розумово відсталий, але він не дурень. Він якось урятував мені життя, коли здійнявся смерч, — і зреагував він значно швидше, ніж міг би будь-хто, кого я знаю. Том — хлопчакуватий, але навіть дитина може дечого навчитися, якщо її потренувати, повчити, а потім знову потренувати. Я не бачу жодної проблеми в тому, щоб Каллена навчили простенької легенди. Та й, урешті, вони можуть подумати, що ми його вигнали, бо…

СЬЮ: Бо не хочемо, щоб псував нам тут генофонд? А таки розумно!

НІК: …бо він — відсталий. Він навіть може розповісти їм там, що на нас за це дуже сердиться. Треба, щоб він зазубрив одну важливу річ, і він її раз у раз буде повторювати без змін, хай там що.

ФРЕН: Ні, я просто повірити не можу.

СТЮ: Зараз слово Нікові. Закликаю всіх до порядку.