Розділ без назви (1)

Нік сподівався, що більшість правопорушень будуть дрібні. Уже сталося кілька випадків пияцтва і хуліганства. Один хлопець, дійсно ще замалий, щоб сідати за кермо, ганяв на машині по Бродвею, розлякуючи людей. Урешті він в’їхав у невеликий хлібовоз і розбив собі лоба — і ще легко відбувся, на думку Ніка. Знайомці того хлопця знали, що той замалий, але жоден з них не мав на нього достатнього впливу, щоб утримати його від такого вчинку.

Влада. Організація. Він записав ці слова у свій блокнот і два рази обвів. Те, що над ними матінка Ебіґейл, не робить цих людей непідвладними слабкостям, дурості чи впливу поганої компанії. Нік не знав, чи вони діти Божі, але точно розумів, що коли Мойсей спустився з гори, то ті, хто поклонявся золотому тельцеві, страждали хернею. А їм треба було серйозно розглядати ймовірність того, що когось можуть зарізати за грою в карти чи застрелити через жінку.

Влада. Організація. Він знов обвів ці слова — і вони стали як в’язні за потрійною загорожею. Як гарно їм поруч… і який жалюгідний у них зараз вигляд.

——

Невдовзі зазирнув Ральф.

— До нас завтра ще якась компанія приїжджає, Нікі, а через день — цілий кортеж. У другому — понад тридцять.

«Добре, — написав Нік. — Незабаром і лікар у нас буде. Якщо вірити закону великих чисел».

— Ага, — сказав Ральф, — стаємо типовим Їй-Богу-Містом.

Нік кивнув.

— Я поговорив із чуваком з гурту, який сьогодні приїхав. Звати Ларрі Андервуд. Розумний хлопака, Ніку. Голова варить будь здоров.

Нік підняв брови й намалював у повітрі знак питання.

— Ну, побачимо, — сказав Ральф. Він знав, що означає цей знак: розкажи ще щось про це, якщо можеш. — Старший від тебе років на шість-сім, мо’, на вісім-дев’ять молодший за Редмана. Але він з тих, хто каже, що нам треба бути насторожі. Ставить правильні питання.

«?»

— По-перше, хто тут головний — мовив Ральф. — По-друге, що далі. А потім — хто буде це робити.

Нік кивнув. Атож, питання посутні. Але чи він така особа, як треба? Ральф може мати рацію. А може й помилятися.

«Спробую з ним зустрітися завтра, два слова сказати», — написав Нік на папірці.

— Так, тобі це треба зробити. Він путящий, — Ральф почовгав. — Я ще трохи поговорив із матінкою, перед тим як цей Андервуд із компанією прийшли, «здрастуйте» сказали. Поговорив з нею так, як ти хотів.

«?»

— Каже, що треба діяти далі. Ворушитися. Каже, що люди байдикують і хтось має бути за старшого й казати їм, де стати і що робити.

Нік відкинувся на стільці й тихо засміявся. Тоді написав: