Розділ без назви (1)

— Хуяк — ще б пак! Не квакай, я сам тобі все скажу.

Пацан витріщився на порожній екран.

— Німа ти пизда, — сказав він і вистрелив у телевізор.

Кінескоп вибухнув із порожнистим ляском. Телевізор ригнув склом. Чувак-Сміттєбак рвучко закрився руками, щоб не поранило очі, і його пиво вихлюпнулося на нейлоновий килим.

— Тупий козел! Диви, шо наробив! — обурено вигукнув Пацан.

Зненацька 45-каліберник цілив уже в Сміттєбака. Його дуло було чорним і здоровенним, як димар океанського лайнеру. Сміттєбак втратив усе відчуття в промежині. Йому подумалося, що він, мабуть, обісцявся, та не міг сказати напевне.

— Я тобі думалку за це провітрю, — сказав Пацан. — Пиво він розілляв. Якби то було шось інше, я б і пальцем не ворухнув. Але ж це «Курс». Якби міг — сцяв би «Курсом». Віриш у цю хуйню-муйню?

— Да, — прошепотів Чувак-Сміттєбак.

— І шо, як думаєш, сьогодні «Курс» варять, га, Сміттєбаче? Отак ти собі вирішив, блядь?

— Ні, — тихо промовив Сміттєбак. — Зовсім ні.

— Правильно, блядь. «Курс» на межі виумирання.

Він звів револьвер трохи вище. Чувак-Сміттєбак подумав, що от і прийшов кінець його життю. Та Пацан знов опустив зброю… на кілька сантиметрів. Усі емоції втекли з його обличчя. Сміттєбак подумав, що цей вираз означає глибоку задуму.

— От шо я тобі скажу, Сміттєбаче. Береш собі банку та видуваєш. Як видуєш усе до краплі, на Ранчо «кадилаків» я тебе не відправлю. Віриш у цю хуйню-муйню?

— А що… що значить видути?

— Господи Йсусе, хлопче, та ти тупий, геть як пробка! Випити всю банку без передишки — ось, шо значить видути! Ти де жив — в Африці, блядь, чи шо? Ану ворушись, Сміттєбаче. Як стрілятиму, то прямісінько в око. У цій пукавці повно експансивок[37]. Усього тебе розпанахають — перетворять на сраний обід для тутешніх тарганів.

Не зводячи очей зі Сміттєбака, він махнув револьвером до візка. На його нижній губі біліла цятка пивної піни.

Сміттєбак підійшов до картонної коробки, узяв пиво та потягнув за вічко.

— Давай, блядь. До останньої краплі. Вернеться назад, і тобі пизда.

Чувак-Сміттєбак перевернув бляшанку. З неї забулькало пиво. Він конвульсивно ковтав рідину, і його борлак стрибав угору-вниз, наче йо-йо. Щойно бляшанка спорожніла, він випустив її з рук, тоді вступив у страшний двобій із горлянкою і врешті виборов собі життя довгою, лункою відрижкою. Пацан задер свою маленьку голову та зайшовся дзвінким реготом. Сміттєбак ледве тримався на ногах, кволо всміхаючись. Раптом він відчув, що вже не трошки, а геть п’яний.

Пацан повернув зброю в кобуру.