Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Три джекпоти, — сказав йому Бун.

— Три?

— Ти не чув музики? Оглухнув? Ми будемо в барі; принеси гроші туди. І нехай хтось перевірить автомат.

— Так, Єпископе.

Херувим залишився чухати потилицю, а Бун поспішив провести їх через Кімнату Радості до бару, розташованого в кінці коридору.

— Потрібно забрати вас звідси, — весело сказав Бун, — до того як ви зумієте розорити Церкву. Доку, вам завжди так щастить?

— Завжди, — спокійно відповів Гаршоу. Він не дивився на Майка — і навіть не збирався цього робити. Він сказав собі, що не знав, що хлопець має до цього якийсь стосунок... Проте надзвичайно сильно бажав, щоб це покарання Господнє закінчилося і вони швидше повернулися додому.

Бун привів їх до довгої стійки бару з позначкою «Зарезервовано» і сказав:

— Ось так. Чи юна леді бажає присісти?

— Мені і так добре. — («І якщо ви ще хоч раз назвете мене „юною леді“, я спущу на вас Майка!»)

До них поспішив бармен.

— Щасливого дня. Вам як звичайно, Єпископе?

— Подвійну. А ви що будете, доку? А містер Сміт? Не соромтеся — ви гості Верховного Єпископа.

— Бренді, будь ласка. З водою.

— Бренді, будь ласка, — повторив Майк. Подумав і додав: — Мені без води, — правда полягала в тому, що вода життя була необов'язковою у водній церемонії, проте він не хотів пити воду саме тут.

— Оце так витримка! — щиро сказав Бун. — Правильний характер з хорошою витримкою! Без води. Зрозуміли? Це жарт, — він шпигонув Джубала під ребро. — А що ж для юної леді? Коли? Молока для ваших рум'яних щічок? Чи бажаєте справжнього напою Радісного Дня — разом з дорослими?

— Сенаторе, — обережно сказала Джилл, — чи поширюється ваша гостинність на мартіні?

— Звісно ж! Найкраще мартіні в світі саме тут — ми зовсім не використовуємо вермут. Замість цього благословляємо напій. Подвійне мартіні для юної леді. Будь благословенний, синку, — і зроби це швидко, — він повернувся до інших. — У нас мало часу: потім ми віддамо шану Архангелу Фостеру і прийдемо до Святилища саме вчасно, щоб почути Верховного Єпископа.

Принесли напої та виграш. Вони випили з благословенням Буна, після чого той по-дружньому сперечався з Джубалом про три сотні доларів, які щойно принесли, — наполягаючи на тому, що всі три виграші належать Джубалові, навіть попри те, що це Бун кинув жетон вдруге та втретє. Джубал вирішив суперечку тим, що згріб усі гроші та опустив їх у чашу для пожертв, що стояла поруч з ними на стійці.

Бун схвально кивнув: