Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Джубале! — різко сказала Джилл. — Він не ґрокає цього.

— Що? Вибач; я відволікся від теми. Мої люди намагалися зробити з мене проповідника, і їм майже це вдалося; гадаю, що це все ще помітно.

— Так.

— Не втручайся, дівчинко. Я став би гарним проповідником, якби не припустився фатальної дурниці: не почав читати все, до чого могли дотягнутися мої руки. Лише з трішки більшою краплиною самовпевненості та завдяки щедрій допомозі неосвіченості я міг би стати відомим євангелістом. Та що там — це місце, куди ми сьогодні прямуємо, носило б назву «Храм Архангела Джубала».

Джилл скривилася.

— Джубале, будь ласка! Ми щойно поїли.

— Я серйозно. Впевнена людина знає, що бреше; це обмежує її певними рамками. А успішний шаман спочатку зв'язує себе; він вірить у те, що говорить, — і така віра заражає; його ці рамки не обмежують. Проте мені не вистачило необхідної впевненості у своїй непогрішимості; я ніколи не зміг би стати пастором... У кращому разі — лише критиком, пророком четвертого сорту, який би страждав від ілюзії статі.

Джубал гмикнув.

— Це й турбує мене у фостерітах, Джилл. Я думаю, що вони надзвичайно відверті... А ти і я знаємо, що Майк легко купується на чесність.

— Як ви думаєте, що вони спробують з ним зробити?

— Навернути, звичайно ж. А потім — прибрати до рук його багатство.

— Я думала, що ви оформили все так, що це нікому не вдасться.

— Ні — я лише оформив все так, що ніхто не зможе відібрати у Майка статки проти його волі. Звичайно, він не зможе віддати їх так, щоб у це не втрутився уряд. Але віддати гроші церкві — особливо церкві, що має таку політичну силу, як фостеріти, — це зовсім інша справа.

— Не розумію чому.

Джубал зітхнув.

— Моя люба, релігія — це сфера, фактично розташована поза законами. Церква може робити будь-що, що не під силу жодній іншій людській організації; у церкви немає обмежень. Вона не сплачує податки і не повинна вести письмові записи; має імунітет до обшуків, перевірок чи оглядів. А ще церква — це будь-що, що називає себе церквою. Були спроби провести межу між «справжніми релігіями», яким давали такий імунітет, — і «культами». Це неможливо, бо легше заснувати державну релігію... А таке лікування гірше від власне хвороби. У будь-якому разі ми цього не зробили. Тому, згідно з тим, що залишилося від старої Конституції Сполучених Штатів, а також з Договором Федерації, церкви рівні, і вони мають однаковий імунітет, — особливо якщо вони становлять великий блок виборців. Якщо Майка навернуть у фостерізм і він напише заповіт на користь своєї церкви, то згодом «вирушить на небеса» на котромусь світанку — а так і буде, щоб припасувати все під правильну тавтологію: «так само законно, як церква у неділю».

— О Господи — я думала, що він нарешті у безпеці.

— По цей бік могили безпеки не існує.

— Що ж... Що ми з цим робитимемо, Джубале?

— Нічого. Лише хвилюватимемося. І все.