Розділ «Чужинець на чужій землі»

Майк відрізав свої емоції та відклав їх, щоб використати пізніше. Потім він пильно глянув на океан, що простягався до неймовірно далекого обрію, і подумки намагався виміряти його розмір, — аж доки його голова почала аж гудіти від трійок, безлічі трійок, сили-силенної трійок.

Коли вони приземлилися, Джубал вигукнув:

— Зараз запам'ятайте, дівчатка: утворіть довколо нього квадрат і не соромтеся наступати підборами на ноги чи штовхати ліктем у сонячне сплетіння деяких дурнів. Анно, я розумію, що на тобі буде твоя мантія — але немає причин не наступати на ноги, якщо тебе відштовхують. Чи як?

— Досить хвилюватися, бос; ніхто не відштовхне Свідка, — проте я надягла туфлі з гострими підборами, а крім того, важу більше, ніж ти.

— Добре. Дюку, ти знаєш, що робити, — але знову поверни сюди Ларрі з автобусом, причому так скоро, як тільки зможеш. Я не знаю, коли саме він нам знадобиться.

— Я ґрокнув, бос. Не хвилюйтеся.

— Я хвилюватимуся, коли мені заманеться. Пішли.

Гаршоу, чотири дівчини з Майком та Кекстон вийшли; автобус одразу ж від'їхав. Водночас і з полегшенням і з недобрим передчуттям Гаршоу побачив, що на місці висадки були відсутні журналісти.

Але воно також і не було зовсім безлюдним. Його негайно схопив якийсь чоловік — жваво повів уперед і сердечно сказав:

— Доктор Гаршоу? Я Том Бредлі — старший виконавчий помічник Генерального Секретаря. Ми йдемо просто до особистого кабінету містера Дугласа. Він зустрінеться з вами за кілька хвилин до початку конференції.

— Ні.

Бредлі моргнув.

— Не думаю, що ви зрозуміли мене. Це розпорядження Генерального Секретаря. О, він сказав, що містер Сміт може піти з вами, — я маю на увазі Людину з Марса.

— Ні. Ця група триматиметься разом, навіть якщо йтиме у вбиральню. Просто зараз ми йдемо у конференц-залу. Нехай хтось покаже шлях. А всі ці люди нехай відійдуть; вони тиснуть на нас. Між іншим, маю для тебе доручення. Міріам, той лист.

— Але, докторе Гаршоу...

— Я сказав: «Ні!» Ви не розумієте простої англійської? Але ви доставите цього листа містеру Дугласу одразу — особисто йому — і принесете мені розписку від нього.

Гаршоу зупинився, щоб поставити підпис на конверті, який йому подала Міріам, поставив відбиток пальця на підписі та передав його Бредлі:

— Скажи йому, що це дуже терміново — тому нехай прочитає зразу ж, іще до зустрічі.

— Але Генеральний Секретар відверто бажає...

— Генеральний Секретар бажає побачити цього листа. Юначе, я дам тобі другий шанс... І передрікаю тобі, що вже завтра ти тут не працюватимеш — якщо гаятимеш час, поки нестимеш йому цього листа.