TextBook — Хочу пояснити тобі деякі життєві реалії, бо ти їх наче не розумієш. Так от, нам доведеться пройти ще двадцять, а то й тридцять миль. І якщо до тих мозолів потрапить якась інфекція, можна заробити зараження крові й померти. Тож тобі краще вийняти палець із дупи й бодай спробувати мені допомогти.
Він тримав Риту вище від ліктя й помітив, що великі пальці майже повністю вгрузли в її плоть. Ларрі відпустив її. Він побачив червоні відмітини на її руках, і злості не стало. Ларрі знову взяв сумнів, він відступив назад і зрозумів, що перегнув палицю. Ларрі Андервуд завдає повторного удару. Якщо він такий розумний, чому не поглянув, у що вона взулася, із самого початку?
«Бо це її проблема», — пролунала в голові сердита захисна думка.
Ні, неправда. Його проблема. Бо Рита нічого не знала. Якщо він збирався взяти Риту із собою (наскільки було б легше без неї, він почав замислюватися тільки сьогодні), мав би розуміти, що йому доведеться відповідати не тільки за себе.
«Хай мені грець, якщо так», — знову почулося те бурчання.
«Ти лише береш», — уже материн голос.
«Я гадала, ти хороший хлопець! Покидьок!» — оральна гігієністка з Фордхему кричить до нього з вікна.
«Бог забув про якусь запчастину. Ти лише береш».
«Брехня! Чорт, це БРЕХНЯ!»
— Рито, — сказав він. — Пробач мені.
Вона сіла на хідник. Блузка-безрукавка, білі брюки до колін і сиве, старече волосся. Рита схилила голову та взялася за натерті ноги. На Ларрі вона не дивилася.
— Вибач мені, — повторив він. — Я… слухай, я не мав права такого казати.
Звісно ж, мав, та байдуже. Вибачаєшся, і все налагоджується. Увесь світ живе за таким законом.
— Можеш іти, Ларрі, — мовила Рита. — Не буду тебе затримувати.
— Я ж сказав, що мені шкода, — у його голосі почулися комизливі нотки. — Добудемо тобі нове взуття й білі шкарпетки. А тоді…
— А тоді нічого. Іди собі.
— Рито, вибач…
— Повториш це ще раз, і я закричу. Ти — лайно, і твої вибачення не приймаються. А тепер іди.
— Я ж сказав, що мені…
Вона задерла голову й закричала. Ларрі відсахнувся, почав озиратися — раптом її хтось почув? Чи не біжить до них полісмен, щоб поглянути, що накоїв цей молодик? Що він зробив із літньою дамою, яка сидить на тротуарі без взуття? Культурна затримка, відсторонено подумав Ларрі. Оце так сміх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 1» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг“ на сторінці 183. Приємного читання.