Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

1. Чому бандити в уніформі порушують конституційне право й забороняють «Таймс» друкувати новини?

2. Чому магістралі 5, 10 та 15 заблоковані броньованими автомобілями та іншим військовим транспортом?

3. Якщо це «лише незначний спалах епідемії грипу», чому в Лос-Анджелесі та його околицях оголосили воєнний стан?

4. Якщо це «лише незначний спалах епідемії грипу», чому до Тихого океану ходять валки барж? Що з них там скидають? Чи складається їхній вантаж саме з того, про що ми підозрюємо, чого боїмося? З того, про що нам повідомили наші джерела, — з тіл померлих від чуми?

5. І насамкінець: якщо вакцину буде розповсюджено на початку наступного тижня, чому жоден із сорока шести опитаних нашими співробітниками лікарів навіть не чув про плани постачання? Чому жодну з клінік не обладнали для масової вакцинації? Чому жодна з десяти аптечних мереж, до яких ми телефонували, не отримувала ні накладних, ні державних прейскурантів на вакцину?

Ми закликаємо президента відповісти на наші запитання в промові, та перш за все закликаємо його скасувати тактику поліцейської держави та божевільну спробу приховати правду…

———

У Дулуті по П’єдмонт-авеню гуляв чоловік-сендвіч[127] — з лобом, помазаним попелом, у шортах кольору хакі, сандалях та зі щитами, що звисали з його кістлявих плечей, як пончо.

Ось що було написано спереду:

НАСТАВ ЧАС ЗНИКАТИ

ІСУС СИН БОЖИЙ СЯ ПОВЕРТАЄ

ГОТУЙТЕСЯ ДО ЗУСТРІЧІ З ВСЕВИШНІМ!

І ззаду:

УЗДРІТЬ СЕРЦЯ ГРІШНИКІВ РОЗБИТО

ВЛАДИК УСМИРЯТЬ А СМИРЕННИХ ЗВЕЛИЧАТЬ

ГРЯДУТЬ СТРАШНІ ЧАСИ

ГОРЕ ТОБІ О СІОНЕ

Четверо молодиків у мотоциклетних куртках, усі із сильним кашлем та нежитем, накинулися на чоловіка в шортах і відлупцювали до непритомності його ж власними щитами. Вони кинулися навтьоки, і один із них істерично кричав через плече: «Знатимеш, як людей лякати! Знатимеш, як людей лякати, покруч недороблений!»

———

У Спрінгфілді, штат Міссурі, ранковою передачею з найвищим рейтингом було телефонне шоу «Скажи своє слово» з Реєм Флаверсом на хвилі KLFT. До його студійної кабінки було під’єднано шість телефонних ліній, і 26 червня виявилося, що на роботу до KLFT з’явився лише він сам. Рей знав, що відбувається в навколишньому світі, і його це лякало. Скидалося на те, що за останній тиждень захворіли всі, кого він знав. У Спрінгфілді не було військових, та Рей чув, що, аби «зупинити поширення паніки» та «запобігти мародерству», до Канзас-Сіті та Сент-Луїса викликали Національну гвардію. Сам Рей Флаверс почувався добре. Він замислено подивився на своє обладнання: у студії були телефони; прилад для затримки ефіру, щоб можна було встигнути вирізати слухачів, які інколи зривалися на матюки; стелажі касет із рекламою («Якщо забився унітаз / Проблему вирішиш нараз / Поклич спеціаліста, без образ / Поклич Людину-вантуза!») та, звісно ж, мікрофон.