Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

— Сімнадцятий, срав я на ті написи. Катай за Чаммом і Пітерсом, заблокуйте їх. Судячи з ваших слів, вони йдуть на торнадо. Прийом.

— Зрозумів. Відбій.

— Річард Бьорлі, шеф охорони кампусу, звертаюся до голови військового угруповання, дислокованого в східній частині студмістечка. Повторюю: говорить Бьорлі, шеф охорони кампусу. Я знаю, що ви слухаєте наші переговори, тож, будь ласка, давайте без хуйні — відповідайте. Прийом.

— Говорить полковник Альберт Філіпс, армія США. Слухаємо вас, шефе Бьорлі. Прийом.

— Базо, це шістнадцятий. Дітлахи збираються біля військового меморіалу. Здається, вони розвертаються до солдатів. У мене паршиве передчуття. Прийом.

— Полковнику Філіпс, говорить Бьорлі. Будь ласка, поясніть ваші наміри. Прийом.

— У мене наказ не дозволити присутнім у кампусі вийти за його межі. Мій єдиний намір — виконати наказ. Якщо ці люди просто вийшли на демонстрацію, вони в безпеці. Та якщо вони спробують порушити карантин — жодних гарантій. Прийом.

— Ви ж не хочете сказати, що…

— Шефе Бьорлі, ви чули, що я сказав. Відбій.

— Філіпс! Філіпс! Відповідай, трясця твоїй матері! Там не комуняцькі партизани! Це ж лише підлітки! Американські підлітки! Неозброєні! Вони…

— Базо, говорить підрозділ тринадцять. Е-е, начальнику, дітлахи рушили на солдатів. Розмахують транспарантами. Співають пісню. Одну з тих, що співала ота пизда Баез[129]. Оп. Блядь, здається, деякі студенти почали кидати каміння. Вони… Господи! О Господи Ісусе! Так не можна!

— База тринадцятому! Що там коїться? Що відбувається?

— Діку, це Чамм. Зараз я тобі розкажу. Це бійня. Краще б я осліп. Гандони! Вони… ох, вони косять дітей. Здається, кулеметами. Або я щось проґавив, або їх навіть не попередили. Дітлахи, які й досі на ногах… ох, вони розбігаються… хто куди. О Боже! Щойно на моїх очах розполовинило дівчинку! Кров… мабуть, там дітей сімдесят, лежать на траві. Вони…

— Чамм! Прийом! Дванадцятий, прийом!

— Базо, говорить сімнадцятий. Як чутно? Прийом.

— Тебе, блядь, чую, де в біса Чамм? Прийом, блядь!

— Чамм та… здається, Голлідей… повиходили з машин, щоб краще бачити. Ми вертаємося, Діку. Схоже, солдати почали стріляти один в одного. Не знаю, хто бере гору, та мені начхати. Хто б не переміг, далі можуть і на нас кинутися. Коли повернуться ті, хто ще може повернутися, пропоную всім засісти в підвалі й почекати, доки в них скінчаться набої. Прийом.

— Чорт забирай…

— Стрільба по мішенях триває, Діку. Я не жартую. Відбій.

Протягом більшої частини хронометражу наведеної вище розмови можна почути тихе потріскування, схоже на звук, з яким лускають на вогні каштани. Крім цього, уважний слухач вловить ледь чутні крики… а під кінець, в останні сорок секунд, можна розрізнити важке, схоже на кашель гупання мінометних снарядів.