Розділ «Частина друга»

— Поясніть, Френсисе. Розгадувати хитросплетіння вашого витонченого розуму не для мене, ви прораховуєте на багато кроків наперед.

— Приймаю це як комплімент. Слухай і вчися, Тімоті,— Уркгарт насолоджувався моментом. Стемпер кмітливий, дуже кмітливий, але він не мав нагоди роздивитися чудову перспективу політичних низин, що відкривається з вікна на Даунінг-стріт, 10. До того ж у нього немає Саллі.— Я читав у пресі, що ми переходимо на позицію конституційної... конкуренції, скажімо так, між королем і прем'єр-міністром, де король, як видається, має значну, якщо не безоглядну, народну підтримку. Якщо я притисну його цивільним листом, мене просто звинуватять у скнарості. З іншого боку, якщо я оберу щедрість, це засвідчить, що я справедливий і відповідальний.

— Як завжди,— глузливо підтакнув голова партії.

— На жаль, преса і громадськість дивляться на цивільний лист однобічно, спрощено — для них це як королівська платня. Звичайна робоча ставка. І, боюся, ЗМІ не поставляться прихильно до родини, яка святкуватиме збільшення платні хвацькими рейдами на лижних трасах і вправами на сонячних пляжах, у той час як інші потерпають від холоду. Навіть такі відповідальні редактори, як-от наш друг Бринфорд-Джонс, можуть цього не зрозуміти.

— Я на цьому наполягатиму! — вигукнув Стемпер, намагаючись перекричати динаміки, в яких оголошували гравців.

— Якщо виявиться, що королівська родина зловживає щедрістю уряду, боюся, це стане більшою проблемою для короля, ніж для прем'єр-міністра. Я мало чим можу в цьому зарадити. Сподіваюся, це не надто його засмутить.

Поле ясніло в сліпучих полисках прожектора, команди вишикувалися, суддя був готовий, офіційні фотографії вже були зроблені, на стадіоні здійнявся галас шістдесятьох тисяч уболівальників. Раптом хрипкий хор стишився до змовницького шепоту.

— Боже, бережи короля, Тіме!

Коли Уркгарт підвівся і виструнчився під національний гімн, то відчув, що йому стає тепліше. Йому здалося, що крізь спів юрби він чує, як руйнуються замки.

На королівському столі був безлад. Книжки та примірники офіційних звітів про парламентські дебати лежали на передньому краю столу, розкидані папери стирчали як бур'яни; з-поміж папірців виднілися закладки для майбутніх промов; телефон був похований під комп'ютерними роздруківками звітів герцогства Ланкастерського, а порожня тарілка, де раніше був ланч — круглий хлібець з непросіяного борошна й копчений лосось,— стояла на віддалі. Лише світлина дітей у простій срібній рамочці, захищена від зазіхань, стояла самотньо, як на безлюдному острові посеред бурхливого моря. Як і зазвичай, брови короля хмурилися, коли він читав доповідь про цивільний лист.

— Трохи дивно, тобі не здається, Девіде?

— Відверто приголомшливо. Ми, здається, насолоджуємося плодами перемоги, а я й не знав, що ми беремо участь у боротьбі. Такого я не очікував.

— А це не може бути сигналом до примирення? Було забагато пліток про Палац і Даунінг-стріт. Може, це шанс для нового старту. Еге, Девіде? — голос короля звучав утомлено, йому бракувало впевненості.

— Може, і так,— відповів Майкрофт.

— Звісно, це щедро.

— Щедріше, ніж я очікував від нього.

Очі кинули докірливий погляд понад безладом на столі. Король був не з циніків, йому подобалося думати про себе як про зиждителя, що знаходить у людях найкраще. Майкрофт завжди вважав, що це одна з його найбільш нестерпних рис. Але зараз король не заперечив.

— Це дозволяє нам виявити щедрість у відповідь,— король підвівся з фотеля й визирнув у вікно на садок, крутячи на пальці перстень-печатку. Садок почав набувати чіткішої оновленої форми, і король знаходив у цьому велику втіху, подумки заповнюючи прогалини й уявляючи майбутню красу.— Знаєш, Девіде, я завжди думав, що це ненормально, навіть ганебно, що наші приватні доходи від майна та власності герцогства Ланкастерського, та й інших місць, як і раніше, не оподатковуються. Я — найбагатша людина в країні, але не сплачую податку ні на прибуток, ні на приріст капіталу, ні на спадщину — нічого. І ще на додачу я отримую за цивільним листом грошову підмогу на декілька мільйонів, що ось-ось буде значно збільшена,— він обернувся і ляснув у долоні.— Час нам приєднатися до решти світу. В обмін на новий цивільний лист ми мусимо погодитися сплачувати податок з інших своїх доходів.

— Ви маєте на увазі символічну сплату?

— Ні, ні, жодної імітації. Повну суму.