Розділ «Частина друга»

— Усі гейки одним миром мазані, еге ж?

— Іноді запитую себе: якого біса я роблю? Що все це означає для моєї роботи, для мене? Ти же знаєш, я досі не можу визначитися, чи вступати до цього клубу, коли бачу таких як Марплз або когось із його кодла, або оцих войовничих, які стрибають у телевізорі.

— Я — гейко, Девіде. Голубий. Педик. Котик. Хлопчик для втіх. Гомік. Називай мене як хочеш, ось хто я такий. То ти кажеш, що не можеш визначитися, чи бути зі мною?

— Я... не дуже знаюся на цьому, так? Усе життя мене виховували відповідати стандарту й вірити, що такі речі... Христе, Кенні, я наполовину погоджуюся з Маккілліном. Бути голубим — це збочення! І все ж таки, і все ж таки...— він звів стривожений погляд, щоб прямо подивитися на свого партнера.— За останні тижні я отримав більше щастя, ніж за все життя.

— Отже, ти гейко, Девіде.

— Мабуть, так, Кенні. Точно. Гейко. Тому що я думаю, що кохаю тебе.

— Тоді забудь про всі ці бздури,— Кенні обурено махнув рукою на телевізор.— Хай весь світ лізе на трибуну і криком сходить, а ми не мусимо до них приєднуватися та наїжджати на інших. Любов має бути в душі, вона особиста, вона не має виливатися в чортові бої на кожному розі,— він серйозно подивився на Майкрофта.— Я не хочу втратити тебе, Девіде. Тож не звинувачуй себе.

— Якщо Маккіллін має рацію, ми не потрапимо на небеса.

— Якщо на небі повно людей, смердючих і вбогих, які навіть не можуть прийняти того, хто вони і що вони відчувають, не думаю, що хочу до таких приєднатися. Тож чому ми не можемо прийняти того, що маємо тут, ти і я, і бути щасливими?

— І довго, Кенні?

— Доки зможемо, коханий.

— Доки нам дають спокій, ти це маєш на увазі.

— Дехто наближається до прірви, дивиться вниз, а потім тікає, переляканий. Такі не розуміють, що можна й літати, далеко ширяти, бути вільним. Такі все життя повзають по вершині скелі, не знаходячи сміливості. Не марнуй життя на плазування, Девіде.

Майкрофт слабко всміхнувся.

— Я не певний, що не боюся висоти.

Кенні відставив свою каву.

— Іди сюди, старий дурню. Ходім стрибати зі скелі.

Розділ двадцять четвертий

Уся політика передбачає трохи злодійства. Я намагаюся вкрасти один виборчий округ чи два, тоді як інший намагається вкрасти всю країну.

Гвинтівка націлилася на мішень рівно за двадцять п'ять ярдів. Звідти незмигно витріщалося обличчя Гордона Маккілліна. Вдих, миттєва пауза, спущений курок. Різка віддача — і куля двадцять другого калібру полетіла своїм шляхом. На старому плакаті передвиборчої кампанії з'явився ідеальний отвір — там, де був рот лідера опозиції, і погано склеєна мішень розпалась, і на підлогу посипалося клоччя паперу, наче подерта серветка.