Розділ «Три: Детективний роман »

— Ви бачили новини? Я можу вас випустити, і ви опинитеся у в’язниці або ж вас підстрелять іще до заходу сонця. А може, і те, й інше. І значно скоріше. Тож у ваших же інтересах слухатися мене. Але,— Джеймсон Синя Борода повернув і натиснув на гальма,— вам вирішувати.

Пфефферкорн дивився на блискучий асфальт. Він не мав ані їжі, ані води, ані грошей. Одяг йому не підходив, і голова боліла. Він міг побігти, але куди? Він міг попросити про допомогу, але кого? За нього призначили винагороду, а він один із найвідоміших письменників у світі. Не такий, може, як кінозірка, та все ж.

— Ну,— запитав Джеймсон Синя Борода.— Ви приймаєте?

— Що?

— Свою місію.

— Як я можу відповісти на це запитання? Я і гадки не маю, що маю зробити.

Синя Борода покопався під своїм сидінням.

— Ось це може допомогти.

Він кинув на коліна Пфефферкорна пластиковий конверт. Пфефферкорн відкрив його і витяг фото. Воно було розмитим і розбитим на пікселі. Очевидно, кадр із відео. Такі роблять, щоб підтвердити, що людина і досі жива. На ньому була газета з учорашньою датою. Тримала газету Карлотта де Валле. Вона була брудною. Макіяж розмазався. Ліва скроня вкрита темною кіркою. Обличчя було скам’яніле. І вона мала на це повне право, бо до її голови було приставлено пістолета.

Глава шістдесят друга

езпечним місцем виявився чотириповерховий дерев’яний будинок на приватному озері. Пфефферкорн вибрався з гідроплана і вдихнув повні легені хвойного повітря.

— Ідіть уперед,— сказав Синя Борода.— Я буду за хвилинку.

Пфефферкорн пройшов дощатим настилом до будинку. Двері відчинилися.

— Вітаннячка,— сказав Канола.— Радий, що у вас вийшло.

Він провів Пфефферкорна в елегантну кімнату з ведмежими шкірами замість килимів і розкішними меблями. Над кам’яним комином, у якому можна було б і цілого яка засмажити, висіла голова оленя. Був у кімнаті і величний стоячий годинник, і довгий стіл для конференцій, відполірований до дзеркального блиску. Якби не дошка з мапою Злабій та прикріплений до стелі екран для проектора, це було б ідеальним місцем для офіційної вечері, та ще й із засмаженим яком у меню.

— Відпочиньте,— сказав Канола.— Скоро прийде головний і введе вас у курс справи. Зголодніли?

Пфефферкорн кивнув.

— Присядьте.

Пфефферкорн роздивився дрібнички на полиці над комином. З холу лунали приглушені голоси. Він намагався розібрати слова, але нічого не почув.

Канола повернувся із сандвічами і водою з льодом.