Розділ «Три: Детективний роман »

Пфефферкорн натягнув нижню білизну.

— Одягаюся так швидко, як можу.

— У тебе на столику Біблія. На сто двадцять восьмій сторінці ти знайдеш три двадцятип’ятицентові монети.

Пфефферкорн, натягнувши одну штанину, пострибав до столика. Розсердився сам на себе, що не знайшов ті три чверті. Акуратно відклеїв їх, щоб не пошкодити тонкий папір. Відкрився вірш з Іоанна 8:32: «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!»

— Через хвилину ти вийдеш із кімнати,— сказав чоловік.— Доки цього не роби. Пройдеш коридором і ліворуч побачиш торговий автомат. Купи виноградної содової. Зрозумів? Щойно закінчимо розмову, мобільний не працюватиме. Кинь його в бачок перед тим, як іти.

— Але...— сказав Пфефферкорн.

Його уже ніхто не слухав.

Глава п’ятдесят дев’ята

оловік наказав йому іти ліворуч, але Пфефферкорн повернув праворуч, до сходів, і спустився на перший поверх у пошуках телефону. В приймальні мотелю відбувалося якесь метушіння. Заходити туди він не став, на випадок, якщо службовець у змові з викрадачами. Він перетнув парковку, сподіваючись зорієнтуватися.

Мотель розташувався біля траси, що тяглася через пустелю. Перепечена земля цілувалася з бляклим небом. Це могло бути де завгодно на південному заході Америки. Іти пішки він аж ніяк не міг, тож почекав, чи не зупинить машину. Жодної не проїхало. Лишалося два варіанти: звернутися по допомогу до службовця мотелю або виконати інструкції таємничого чоловіка.

Щойно він увійшов до приймальні, дзенькнув дзвоник. Годинник показував шосту п’ятдесят сім. Маленький телевізор за столом бубонів новини. Двоє чоловіків в охайній уніформі необразливо жартували про авіакатастрофу.

Із задньої кімнати вийшов гладкий юнак.

— Чим можу допомогти?

Судячи з апатії хлопця, про викрадення Пфефферкорна він нічого не знав. Це водночас і давало надію, і бентежило. З одного боку, можна було з ним говорити, не побоюючись стривожити таємничого чоловіка. З іншого — все, що він скаже, здаватиметься божевіллям.

— Не могли б ви роздрукувати рахунок?

— Номер кімнати?

Пфефферкорн назвав. Службовець щось надрукував двома пальцями. Схоже, процес вимагав надзвичайної концентрації. На телевізійному екрані спалахнула нова заставка.

«Гарячі історії».

— Доброго ранку,— представився чоловік-ведучий.— Я Грант Клайнфелтер.

— А я Симфонія Гепп,— сказала жінка поруч із ним.— Ми починаємо «Гарячі історії». Поліція шукає знаменитого автора трилерів.